Формування наукового світогляду підростаючого покоління

Анотація

У статті розглянуто психолого-педагогічні умови формування світогляду підростаючого покоління в інноваційному просторі. Визначено вплив навчально-виховного процесу на формування наукового світогляду особистості початкової ланки. Проблема формування світогляду молодших школярів визначається автором в різних напрямах: філософському, педагогічному, психологічному. Особистісна орієнтація сучасної освіти передбачає прилучення особистості до досвіду людства, до творчої діяльності, що є основою духовного розвитку особистості. Дослідником визначено поняття особливості світогляду учнів молодшої школи, вивчено процес сприйняття та умови ефективного розвитку дитини, любові до народної творчості, співу, естетичного виховання. Однією з провідних цілей освіти завжди виступало і повинно залишатися формування наукового світогляду підростаючого покоління. Сьогодні проведення подібних досліджень може базуватися на серйозній теоретичній і емпіричній науковій базі, закладеній представниками різних наук. У вітчизняні роки вивчення проблеми становлення марксистського світогляду було центральною тематикою філософії, соціально-політичних наук і, безсумнівно, психології та педагогіки. Аналізуючи сутність поняття «світогляд», дослідник відзначає, що науковий світогляд втілює в собі досягнення світової цивілізації, озброює особистість науковою картиною світу як системним відображенням найбільш істотних сторін буття і мислення, природи і суспільства. Розглядаючи науковий світогляд в ролі способу осмислення і оцінювання існуючої реальності автор підкреслює, що світогляд являє собою зв’язок між різними знаннями, ідеями, поняттями, які і утворюють певну наукову картину світу. Аналіз основних психологічних підходів показав, що світогляд – це діяльність по здійсненню зовнішнього і внутрішнього соціального орієнтування. Внутрішній спосіб орієнтування – використання рефлексії для супідрядності мотивів і діяльностей, ієрархізації цінностей, переконань, формуванню особистісного сенсу для засвоюваних соціальних норм і цінностей. Зовнішній спосіб орієнтування – побудова моделі взаємодії з навколишнім світом, з іншими людьми, а також вибір поведінки.