Актуальні проблеми реалізації здоровязберігаючих технологій в освітньому просторі

Анотація

У даній статті розглянуто механізми здоров’язберігаючої діяльності школи через призму різних компонентів освітньої діяльності. Функціональні обов’язки школи по збереженню і зміцненню здоров’я учнів визначені законодавчими та нормативними актами. Фізіологічні потреби і вікові особливості учнів знаходять відображення в санітарно-гігієнічних нормах. Проблеми фізичного, психічного і морального здоров’я вирішуються педагогічними засобами, змістом навчальних програм, освітніми технологіями, міжособистісними відносинами і професійними компетенціями вчителя. Актуальність теми зазначена пріоритетами сучасної освіти у сприянні здоровому способу життя дітей та підлітків, у створенні умов для активізації суб’єктної позиції дитини щодо формування культури здоров’я, потреби в заняттях фізичною культурою і спортом, готовність підтримувати здоров’я в оптимальному стані, в умінні виробляти індивідуальну програму охорони здоров’я і особистої безпеки. Метою дослідження було з’ясувати здоров’язберігаючий компонент освітньої діяльності закладів освіти; проблеми, сконцентровані на здоров’явитратної освіті школярів; ознайомитися з здоровʼязбережувальними педагогічними технологіями; запропонувати діагностику функціональних станів під час виконання проекту «Здорова школа» на навчальній практиці студентів ІДГУ, та надати практичні напрацювання для створення нових форм, методів та технологій виховання здорового способу життя учнівської молоді та вивчення змісту професійної підготовки педагогів навчальних закладів, механізмів і чинників, що впливають на його ефективність. Здоровʼязбережувальні технології ‒ це система заходів, що включає взаємозвʼязок і взаємодію всіх факторів освітнього середовища, спрямованих на збереження здоров’я дитини на всіх етапах її навчання і розвитку. Поняття «здоровʼязбережувальна» відноситься до якісної характеристики будь-якої педагогічної технології, яка б показала, наскільки при реалізації даної технології вирішується завдання збереження здоровʼя основних субʼєктів освітнього процесу ‒ дітей і їх батьків, педагогів. Здоровʼязбережувальні технології можна разглядати як сертифікат безпеки для здоров’я і як сукупність тих принципів, прийомів, методів педагогічної роботи, які доповнюють традиційні педагогічні технології завданнями здоров’язбереження. Функцію школи по збереженню і зміцненню здоров’я учнів можна розглядати через такі механізми: виключення навчального навантаження, педагогічне оцінювання, зміст навчальних предметів, заняття фізичною культурою, спортом, зміна позиції шкільного медпрацівника. Здоров’язберігаючий компонент освітньої діяльності школи отримує розвиток на основі підвищення професійної компетентності педагогів зі створення здоров’язберігаючої атмосфери на уроці, активних навчальних дій в ході занять, успішної динаміки освоєння кожним учнем програми. Завдання вчителя ‒ здійснити перехід від стресогенних форм навчання до здоров’язберігаючих. Вчителям школи рекомендована та вироблена система педагогічних чинників, які дозволяють ухилятися від перевантаження, стомлення, підвищеної тривожності. Нами був запроваджений проект «Здорова школа», який проводився під час навчальної практики студентами 2 курсу спеціальності 014.05 Середня освіта (Біологія і здоров’я людини) Ізмаїльського державного гуманітарного університету. В рамках проекту розроблена програма діагностики функціональних станів організму дитини, яка проводиться за допомогою медичного працівника школи, батьків, студентів. Студенти повинні були оцінити перш за все фізичний розвиток дитини (стан морфологічних і функціональних властивостей і якостей, які лежать в основі визначення вікових особливостей, фізичної сили і витривалості організму). Показниками, що використовуються для оцінки фізичного розвитку дитини у різні періоди розвитку, є: маса тіла, довжина тіла (лежачи, стоячи, сидячи); окружність грудної клітки, окружність голови. Показники фізичного розвитку можна отримати за допомогою антропометричних вимірювань. Фізичний розвиток може бути оцінений за допомогою методів: антропометричних індексів; антропометричних стандартів; антропометричного профілю; коефіцієнтів кореляції і регресії. В рамках пілотного проекту здійснювався моніторинг здоров’язберігаючої діяльності учнів. Формування високого рівня фізичної, соціальної, психічної задоволеності школяра ‒ це ключовий критерій якості освіти школи. Здоров’я школяра є критерій якості сучасної освіти. Основними методами педагогічної практики здоров’язбереження стають методи виявлення, аналізу та формування в учнів особистого ставлення до проблеми здоров’я, почуття відповідальності за вибір здорового способу життя ‒ це культура педагога, норма етики, громадянський обов’язок і високий рівень професійної компетентності. Проведене дослідження відкриває перспективу для більш глибокого розвитку творчої активності фахівців щодо створення нових форм, методів та технологій виховання здорового способу життя учнівської молоді та вивчення змісту професійної підготовки педагогів навчальних закладів, механізмів і чинників, що впливають на його ефективність.