Культурно-мистецьке життя Ізмаїльщини у 1945-1953 рр
Анотація
Однією із новітніх тенденцій сучасної вітчизняної історичної науки є подальша
регіоналізація досліджень, поглиблена увага вчених до культурно-мистецького життя
регіонів України, яке має свою специфіку. Традиційно під час вивчення післявоєнного
періоду висвітлювалися питання відбудови, економічного розвитку, а культурний
розвиток залишався на периферії дослідницьких уподобань. Ізмаїльщина не стала
винятком. Специфіка культурного життя цього регіону належного висвітлення в
українській історіографії не набула. На сучасному етапі це деформує розуміння ціннісних
і світоглядних принципів населення регіону, залишає можливість різного роду
пропагандистських впливів. Зважаючи на це, аналіз культурно-мистецького життя
Ізмаїльської області у 1945-1953 рр. набуває особливої актуальності.
Оскільки культурне життя – це надзвичайно складний і різноплановий процес
творчої діяльності в усіх сферах людського буття й свідомості, то авторка розглянула у
статті лише театральне і музичне мистецтво та частково художню самодіяльність,
проаналізувала роботу культурно-мистецьких закладів Ізмаїльської області у повоєнний
період.
Проведене дослідження дозволило дійти висновку, що культурне життя в
аналізований період у регіоні мало суперечливий характер. Воно вирізнялося надзвичайно
слабкою матеріально-технічною базою, відсутністю належного фінансування і
проблемами, що з цим пов’язані, перебувало під постійним контролем партійних і
радянських органів, які розглядали їх як інструмент формування нової радянської
ідентичності, поступово розмиваючи і знецінюючи національне забарвлення культури
етносів регіону. Незважаючи на соціалістичний зміст культурних процесів,
централізацію та ідеологічний тиск, у регіоні було відновлено й значно розширено мережу
культурно-мистецьких установ, що дозволило підняти культурний рівень населення,
ознайомити його з творами радянських і зарубіжних митців. Аналіз публікацій обласної
газети «Придунайська правда» надав змогу доповнити архівні матеріали для повнішого
відтворення культурних процесів у регіоні.
Авторка статті зазначила, що подальшого поглибленого вивчення потребують
такі складові культурного процесу, як освіта, наука, література, кіно, образотворче й
прикладне мистецтво, специфіка міського й сільського культурного життя тощо
