Релігійні процеси у Південній Бессарабії в 40-х – на початку 50-х рр. ХХ ст

Анотація

Завершення процесу домінування Комуністичної партії та подальша розбудова
незалежної України, актуалізували дослідження подій, явищ і суспільно-політичних
процесів минулого. Науковці ХХІ ст. мають абсолютно всі можливості об’єктивно
відтворити історичні події, осмислити ті сторінки минулого, які раніше замовчувалися
або заангажовано інтерпретувалися.
Стаття присвячена дослідженню етнокультурного та релігійного життя на
території Південної Бессарабії в 40-50 рр. хх ст. Значна увага приділена напрямкам
державної релігійної та антирелігійної політики в період перебування регіону в складі
Королівства Румунія та за радянські часи. Розкрито основні хвилі радянізації краю в
контексті яких активною була жорстока репресивна машина комуністичного режиму.
Проаналізовані основні завдання і напрями реалізації ідеології радянського
комуністичного режиму, а саме політичну складову, спрямовану на нищення духовності,
моральних принципів і традицій народів; методи та засоби терору радянської
комуністичної влади проти духівництва усіх конфесій, зокрема, тотальний ідеологічний
тиск на віруючих, антирелігійна пропаганда, заборона друкування релігійних видань,
закриття і нищення церков та монастирів, націоналізація всіх церковних земель,
переслідування і фізичне знищення священнослужителів та членів їх родин. Визначена
соціальна складова діяльності церков єпархії Четатя-Алба-Ізмаїл в 1941-1944р., позиція
священнослужителів та простих людей до цієї діяльності. Також в роботі представлені
репресії проти представників релігійних культів, зокрема Свідків Єгови та
п’ятидесятників. Показано, що антирелігійна кампанія в Україні мала на меті не лише
руйнування церков та культових споруд, фізичне винищення священиків, а й
переорієнтувати народну культуру, розірвати духовний зв’язок між поколіннями.