Вплив нобілітету Ізмаїльської управи на кредитні відносини в Бессарабській губернії (у другій половині XIX – на початку XX ст.)

Анотація

У цій статті зроблено спробу узагальнити та систематизувати участь дворянства у створенні та діяльності повітових кас дрібного кредиту губернії. Значна частина роботи присвячена значенню округу для системи дрібного кредиту Бессарабії в цілому. Автор стверджує, що, за задумом керівників повіту, ці інституції мають не лише керувати, а й координувати та контролювати роботу інших інституцій цього фінансового сектору. Дослідник також звертає увагу на те, що районні фонди, створення яких мало сприяти розвитку малого підприємництва, були звільнені від багатьох податків, що, на думку автора, суттєво сприяло роботі установ. Повітові каси могли цілком зосередитися на кредитуванні. Окремо розглядається те, що каси входили до складу повітової управи, що означало значну переважаючу частку шляхти в штаті кас. Доведено, що працівники не отримували офіційної місячної зарплати, але це компенсувалося постійними преміями та частими винагородами касирів. Крім того, касири могли розміщувати свої вклади та брати кредити на вигідних умовах. Інший аспект полягав у тому, що дворяни могли вирішувати значну частину повітових справ за рахунок грошових коштів казни. У статті наводиться ряд прикладів, коли представники різних повітових управ брали величезні кредити для вирішення багатьох питань, а самі борги не поверталися, продовжуючи вимагати позики на повітові справи. Однією з них були кредити з каси на переорієнтацію громадського транспорту (електрички в Кишиневі створювали з кінних трамваїв). Навіть у кризові роки війни та дореволюційного стану каси продовжували свою роботу, оскільки користувалися великою популярністю та авторитетом серед дрібних сільських і міських господарів. Більш того, каси продовжували видавати кредити на всілякі позапланові витрати адміністрації. У статті наведено матеріал з підготовки до роботи в установах малого кредиту. Автор зазначав, що саме каси опікувалися потребами у підготовці професійних працівників для сільських позичково-ощадних товариств. Для ефективного навчання Рада запросила найкращих магістрів кредитно-фінансового сектору, які провели ретельно сплановані курси. Під час занять селяни та громадяни мали змогу ознайомитись із чинною нормотворчою базою, удосконалити навички роботи з комп’ютером, знання з багатьох галузей фінансової та банківської справи. Автор підкреслює, що наявна джерельна база та історичні матеріали дозволяють стверджувати про позитивний вплив таких фондів, оскільки вони могли не лише надавати кредити та розміщувати вклади, а й допомагати населенню організовуватися та інтегруватися в систему дрібного кредиту. Касири допомагали активним і ініціативним людям у розвитку їхнього фінансового чи комерційного бізнесу.