Благодійна діяльність бессарабських дворян під час військових конфліктів середини ХІХ – початку ХХ ст.: джерелознавчий аспект

Анотація

У статті розглянуто основні форми дослідницького пошуку усної історії. Виокремлено системні потреби застосування методу усної історії в наукових дослідженнях. Зосереджено увагу на думці провідних західноєвропейських, американських та українських дослідників стосовно заданої тематики. Представлено важливі компоненти співробітництва історика та респондента, які на наш погляд можуть сприяти отриманню якісної наукової інформації. Окрема увага приділяється наголосу на розробку гнучкого інтерв’ю, що може спонукати не лише до очікуваних результатів опитування, але й до несподіваних відкриттів та гіпотез. В даній статті зроблена спроба визначити механізми постійного використання методу усної історії в науковій практиці історика. Зокрема, було до встановлено, що робота з певним респондентом має повторюватися через певні відрізки часу; друге і третє інтерв’ю може нести ще більшу інформативність для дослідника. 

В статті проаналізовано поняття «усної історії», яка виступає одним з найважливіших інструментів дослідження ролі окремої особистості в локальному вимірі як джерела історичного процесу, як фактора людської волі. Робляться висновки, що на Заході метод усної отримав розвиток ще в середині XX ст., в той час як в  Україні він почав розвиватися вже у другій половині XX ст.