Музична топіка в естетичній рефлексії Джона Беньяна І Григорія Сковороди

Анотація

У статті характеризується музичний простір художнього доробку Д. Беньяна і Г.
Сковороди, що має багато спільних рис. Загальним місцем у спадщині обох письменників є
згадки про урочистий церковний або ангельський спів, який супроводжує сцени тріумфу
героїв. Численними є цитати з біблійних псалмів, які досконало знали обидва митці. У
романі «Християна та її діти» Беньян інтерпретує тезу про musica mundanа: музику
сфер або світову музичну гармонію. Відштовхуючись від Біблії, Д. Беньян вкладає у вуста
героя на ім’я Great-Heart (Безстрашний) філософський роздум про відповідність настроїв
людини музичним звукам і тонам, а їх почуттів – струнам, на яких може грати Господь.
Музична топіка в доробку Г. Сковороди представлена набагато глибше, ніж у
англійського письменника, про що свідчить виокремлення наукової проблеми «Сковорода і
музика» у самостійну галузь сковородинознавчих студій. Спільним для авторів стало
обігравання міфологем «людина як музичний інструмент» та «світ як музичний
інструмент». Музичний код оприявнюється через зіставлення якостей людини і музичних
звуків; уподібнення світу музичному інструментові, бажання почути «музику сфер».
Аналіз музичної складової у творчості Д. Беньяна і Г. Сковороди демонструє виразну
орієнтацію на музикалізацію художнього дискурсу авторів. У дусі поліфонічної сутності
епохи бароко митці прагнуть віднайти відповідності між явним та таємним у явищах
культури. Заклик вербально «виразити» ці аналогії є контрапунктом барокових поетик
та риторик, метою барокового концептизму.