Теоретичні основи жанру філософської прози
Анотація
Автор досліджує теоретичні основи жанру філософської прози в історичному
розвої. Виходячи з того, що жанр філософської прози не має чіткого, закріпленого в
теорії літератури визначення, виводяться найбільш поширені характеристики
філософської прози як жанру. Під поняттям «філософська проза» розуміється
синтетичний за жанровою ознакою вид художньої літератури, релігійної публіцистики і
філософії, спрямований на розповсюдження ідейного змісту естетичних уявлень і
філософських переконань автора з активним використанням традиційних риторичних
прийомів, скерованих на мистецтво переконати читацьку аудиторію. Досліджуваний
жанр відображає синтетичну природу художньої діяльності, в якій органічно
переплетено естетичне та духовне начало. Він передбачає перевагу інтелектуальнологічного способу викладу думок у рамках художнього твору; наявність проблематики,
пов’язаної з пошуком відповідей на основні питання буття (походження і призначення
людини; сенсу буття; богошукання); діалектику індивідуального і загального, яке
розкривається у прагненні до загального через ствердження індивідуального в контексті
впливу на суспільну практику засобами художнього, а не публіцистичного твору. До
жанрових різновидів філософської прози риторичної епохи належать: роман-апологія,
пародійний філософський роман, сатиричні притчі, роман-утопія, релігійнофілософський(а) роман/повість, філософська повість, філософський діалог. Спільними
рисами творів, що відносяться до категорії філософської прози, є рефлективний
характер авторської свідомості, увага до процесу мислення персонажів, переймання
одвічними питаннями буття засобами його пізнання, питань віри, схильність до
філософських узагальнень. Онтологічна картина буття переважно осмислюється в
контексті ціннісної опозиції життя-смерть, оскільки виражене у художній формі
ставлення людини до цих понять є контрапунктом духовних шукань людства. Ця
опозиція зазвичай розкривається у співвідношенні основних бінарних онтологічних
категорій людське/божественне, людське/соціальне та людське/природне в їх
дихотомічній відокремленості і взаємозалежності.
