Діалектна парадигмологія: з досвіду спостережень над українськими південнобессарабськими говірками
Анотація
У статті порушено чимало проблемних питань лінгвістики, зокрема парадигмології як нової галузі лінгвістичних знань, запропоновано нову мовознавчу термінологію, уточнено поняття і дефініції старої. Уперше схарактеризована діалектна парадигмологія як галузь мовознавства, визначена її мета, завдання, найважливіша проблематика і основні дослідницькі процедури.
Автори відзначають послідовність використання диференційного і системного підходів в діалектології, доводять ефективність перехресного застосування діалектних текстів і питальника як важливого джерела достовірної інформації про діалектну морфологічну парадигматику, необхідність багаторазових повторних перевірок з опитуванням різних соціальних категорій діалектоносіїв. Також у праці розрізнено неповноту, дефектність парадигм, надлишковість та недостатність їх складників, лакунарність парадигм, виокремлено оказіонально-трансформний характер деяких лакунарних форм та схарактеризовано їх евристичний потенціал на матеріалі українських південнобессарабських говірок. За характером прояву в південнобессарабському ареалі до оказіональних трансформ віднесено окремі архаїчні скорочені форми займенників м᾽а, н᾽у у стійких говірках буковинсько-подільського типу сіл Петрівка, Височанське Тарутинського р-ну Одеської обл.
