Функціонування вигаданих імен в п’єсах Р.Б. Шерідана «Школа лихослів’я» та «Суперники»

  • Світлана Слободяк Ізмаїльський державний гуманітарний університет
Ключові слова: вигадані літературні антропоніми, описові антропоніми, пародійні антропоніми, асоціативні антропоніми, драма.

Анотація

Текст літературного твору є продуктом творчості письменника, який відображає його дієвий словник та індивідуальний стиль. Безсумнівно, що власні назви в художньому тексті відносяться до цього актуального дієвого словника  письменника. Найяскравішими та найвиразнішими ономастичними компонентами словника письменника є, зазвичай,  антропоніми. Сукупність всіх антропонімів  утворює антропонімічний простір художнього тексту, який ділиться на кілька полів в залежності від специфіки денотативного значення антропонімів, їх відношення до національного іменника епохи, способу видозміни  форми імені та інших ознак. Кожен антропонім вживається автором з певною метою, але не завжди читач може все зрозуміти відразу. Часто антропонімічна інтенція автора має прихований характер і виявляє себе тільки в контексті. Тому так важливо вивчати антропоніми не ізольовано, а в сукупності з усіма компонентами  єдиного антропонімічного простору художнього твору. В рамках  даної статті розглядаються  особливості вживання вигаданих літературних антропонімів у п'єсах англійського драматурга Р. Б. Шерідана «Школа лихослів'я» та «Суперники». Антропонімічній арсенал автора представлений різними типами вигаданих літературних антропонімів, серед яких провідне місце займають антропоніми з певним функціонально-семантичним навантаженням, які по-різному «говорять» читачеві про задум автора (описові, пародійні та асоціативні антропоніми). Найпоширенішою моделлю антропонімічної номінації персонажів виявилася однокомпонентна модель, представлена прізвищем. Переважне використання прізвищ замість традиційної двокомпонентної моделі іменування англійців (особисте ім’я та прізвище) зумовлене не тільки уподобаннями автора, але й закономірностями драми як літературного роду, для якого характерна відсутність зображення зовнішності і характеру персонажів та акцент на зображенні їх вчинків і душевних станів. Використанням великої кількості прізвищ, що «говорять», в обмеженому просторі драматичного твору  автор компенсував відсутність опису персонажів і створив незабутній антропонімічній колорит в своїх комедіях.

Опубліковано
2021-04-12
Як цитувати
Слободяк, С. (2021). Функціонування вигаданих імен в п’єсах Р.Б. Шерідана «Школа лихослів’я» та «Суперники» . Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету, (47), C. 90-95. вилучено із http://visnyk.idgu.edu.ua/index.php/nv/article/view/408