Сільська школа Східної Галичини в умовах нацистської окупації 1941-1944 рр

Анотація

Трансформація системи освіти у сучасній Україні зумовлює потребу вивчення
попереднього історичного досвіду. Реформування освітньої сфери Східної Галичини
наприкінці 1930-х – середині 1940-х є унікальною практикою, оскільки за короткий період
часу учні та вчителі адаптувалися до трьох відмінних навчально-виховних систем.
Попри значну кількість наукових публікацій з історії Східної Галичини періоду
Другої світової війни, питання сільської освіти залишалося поза увагою дослідників.
Залучення нових архівних документів, аналіз публікацій тогочасної періодичної преси,
спогадів очевидців та напрацювань сучасних дослідників, дозволило викласти авторське
бачення означеної проблеми.
В процесі наукового пошуку з‟ясовано, що нацистська освітня політика «освіченого
колоніалізму» мала за мету надати місцевим мешканцям елементарні знання, щоб ті
могли виконувати некваліфіковану роботу в сільському господарстві та промисловості.
Натомість, галицькі селяни, за будь-яку ціну дати своїм дітям освіту, вбачаючи у цьому
єдиний спосіб полегшити їм життя. Українські аграрії у різний спосіб долучалися до
ремонту та утримання шкіл, матеріально підтримували учнів та вчителів.
Координатором відродження української національної освіти виступали національні
товариства «Просвіта», Українське учительське об‟єднання праці та Український
Центральний комітет. Загалом, не зважаючи на лихоліття воєнного часу, сільські діти у
Східній Галичині мали змогу отримувати належну освіту.