Функціонально-стилістичні можливості поетонімів роману Олеся Ульяненка «Дофін Сатани»

Анотація

У статті досліджено функціонально-стилістичні особливості поетонімів роману
О. Ульяненка «Дофін Сатани». Основну увагу зосереджено на ономастичній лексиці, яка
посідає вагоме місце у словесній палітрі твору. Вона є особливо помітним, стилістично і
семантично маркованим експресивним засобом, яскравою прикметою стилю автора.
У межах статті розглянуто антропоформули головних, другорядних та
позасюжетних персонажів роману, їх частотність ужитку, з’ясовано специфіку добору
та основні функції поетонімів.
У ході дослідження виявлено, що імена, прізвища, прізвиська можуть мати різне
семантичне наповнення, варіативність емоційно-оцінних конотацій. Свою індивідуальну
винахідливість О. Ульяненко розкриває також в ономастичних компонентах створення
характерів, де кожен образ є неповторним.
Для номінації демонологічних образів письменник добирає оніми, вдало обігруючи
класичну характеристику сил зла. Використання наймень історичних осіб у романі
О. Ульяненка надає зображуваному правдивості, достовірності, підкреслює риси
епохальної конкретності.
Проведений аналіз іменувань персонажів роману О. Ульяненка «Дофін Сатани»
засвідчив, що поетоніми увиразнюють текст і надають йому яскравого звучання.
Різноманітність форм іменування використовується автором творчо, зі стилістичною
метою.