Гуманістичний дискурс у творчості поетів Придунав’я

Анотація

У статті аналізується поетичний доробок придунайських митців слова (Михайла
Василюка, Валерія Виходцева, Таміли Кібкало, Володимира Реви, Володимира Сімейка) в
аспекті гуманістичної змістовності, апології морального начала та його переведення в
естетичний план. Означений ракурс інтерпретації обґрунтовується особливостями їх
світовідчуття й світовідтворення в межах загальних тенденцій літературного процесу
та специфіки індивідуальної поетики, особливостей виражально-зображальної системи.
Значне місце у статті відводиться аналізу віршів, у яких розгорнута індивідуальноавторська версія дихотомії Добро / Зло, конкретизації її художньо-філософського
семантичного контексту. Виявляються основні складові поетики гуманізму на рівні
мотивної структури авторського тексту кожного з означеного кола митців.
Розглядається зосередженість поетів на домінантних у їх художньому світі проблемах
духовності, виявляються організуючі компоненти текстів та акцентування в них
гуманістичних універсалій (добро, любов, Бог, вічність, щастя, біль), досліджуються
естетичні функції в авторській картині світу. Гуманістичний потенціал лірики поетів
Придунав’я характеризується як джерело художньої енергії тексту, ключовий маркер
його смислового поля, що відкриває перед дослідниками широкий спектр інтерпретацій.