Розвиток краєзнавства в 20-30-х рр. XX ст. (за матеріалами Півдня України)

Анотація

Стаття присвячена актуальним проблемам розвитку краєзнавства в Україні.
Територіальні рамки дослідження охоплюють південну Україну. Хронологічні рамки –
період 20-30-х рр. XX ст. У 20-х роках краєзнавчий рух набуває широкого розвитку,
створюються краєзнавчі організації, товариства на всесоюзному, республіканському,
регіональному рівнях. Дослідники цей період називають «золотим часом» в історії
краєзнавства. Краєзнавчою роботою на півдні України займалися Одеська краєзнавча
комісія з філіями у Херсоні і Тирасполі, науково-дослідні кафедри вищих навчальних
закладів, крайовий історичний архів, музеї, Одеське наукове товариство, Одеське
історико-філологічне товариство тощо. Краєзнавці – це викладачі вищих навчальних
закладів, наукові співробітники, студенти.
У статті приділено увагу бібліотечному краєзнавству та діяльності Одеського
крайового історичного архіву. Значний внесок у розробку методологічних основ
краєзнавчої науки, розбудову краєзнавчих інституцій, практичну роботу зробили
С.С. Дложевський, М.Є. Слабченко, О. Рябінін-Скляревський та багато інших діячів.
Однак, наприкінці 20-х рр. краєзнавча робота почала згортатися, в 30-х рр.
більшість активних краєзнавців були репресовані. На тривалий час краєзнавча робота
значно уповільнилася.