Історія України в контексті інформаційних впливів Угорщини

Анотація

Мета статті полягає у визначенні ключових векторів інформаційних впливів з боку Угорщини (уряду країни та афілійованих агентів впливу) на сприйняття історії України; основної аудиторії; результатів і можливих наслідків впливів. Методологія дослідження спирається на історико-системний та історико-порівняльний методи, а також методологічні основи досліджень та термінологія інформаційного протистояння, викладені дослідником соціальних комунікацій О. Курбана. Наукова новизна роботи ґрунтується на використанні новітніх джерел та зроблених висновків з аналізу досліджень останніх років, у частині яких превалювали позитивні характеристики українсько-угорських відносин, що нині є застарілими. Досліджені матеріали дозволять сформувати базис для комплексного дослідження іноземних впливів на сприйняття історії України та використання наративів щодо історії в інформаційному протистоянні. За результатами дослідження визначено, що існує конкретна стратегія інформаційного протистояння навколо історії, що послідовно проводиться угорською владою й афілійованими з нею представниками ЗМІ, онлайн-інфлюенсерами, діячами громадського суспільства. По-перше, для поставленої теперішнім угорським урядом мети (досягнення політичної автономії угорськими громадами за кордоном) їй необхідно так чи інакше торкатися сторінок історії України (та не тільки) задля делегітимізації володіння інших країн «історично угорськими» регіонами. По-друге, доведення «агресивності» інших народів до угорців і нібито «виношування планів розправи над угорцями і їхніми історичними регіонами». По-третє, особливе для українського вектору угорської історичної політики, звинувачення у «провальному» державному будівництві, з аргументацією підтримки до насильних змін кордонів України. Охоплення аудиторії інформаційними впливами є достатньо широким, як за територіальним охопленням (внутрішня угорська, діаспорна угорська, міжнародна), так і за віковим (від шкільних підручників до масових протестів громадських організацій). При цьому, угорська влада намагається ізолювати «внутрішні угорськомовні» наративи від тих, які вона презентує світовій спільноті англійською мовою, і у випадках широкого розголосу інформації про свої іредентистські наративи щодо історії навколишніх країн угорська влада готова йти на компроміси, або оголошувати проблемні моменти «неважливими». Це має враховуватися представниками державних органів влади як в ході формування дипломатичного порядку денного України, так і щодо піклування про освіту угорської меншини, що на території України отримує навчання угорською мовою, наданням підручників якою переймається угорський уряд, поширюючи відповідні наративи.