Культурний код давньої української байки
Анотація
Стаття присвячена аналізу концепту «культурний код» на прикладі історії виникнення та розвитку давньої української байки. Парадигма розвитку української літературної байки представлена авторами як трьохетапна: давньоукраїнська літературна байка XVII-XVIII ст.; просвітительська українська байка часів формування національного письменства у першій половині ХІХ ст; літературна байка ХХ-ХХІ ст. Авторка доводить, що механізм передачі культурної інформації мовними одиницями художнього тексту літературної байки збігається із загальними антропоцентричними тенденціями розвитку сучасної філологічної науки. Продемонстровано, що зародження байкарства в Україні проходило під суттєвим впливом античної культури, зокрема байкарської спадщини Езопа. Проте українські митці їх творчо переосмислювали і додавали виразного національного колориту. Домінуючі в байкарському доробку Г. Сковороди концепти серце (19 разів), очі (15) і душа (11) дають наочні підтвердження кордоцентричній основі філософії Григорія Сковороди як виразника ідеалів українського суспільства XVIII ст. Розкриття значення концепту «культурний код» відбувається у філософсько-семіотичному розумінні культурного коду як особливої системи знаків, моделі знакової системи. Додаткові значення виокремлюються через культурно-філософську інтерпретацію понять. Давня українська байка як приклад обраного нами тексту культури постає як цілісний культурний код, що втілює певну культурну традицію/матрицю, що визначає правила декодування та інтерпретації культури як тексту.
Посилання
Andreychuk N.I. (2011). Semiotyka linhvokul’turnoho prostoru Anhliyi kintsya XV – pochatku XVII stolittya. L’viv: Vyd-vo L’vivs’koyi politekhniky. 280 р. [in Ukrainian].
Batsevych F.S. (2009). Dukhovna synerhetyka ridnoyi movy: linhvofilosofs’ki narysy. Kyyiv : Akademiya. 192 р. [in Ukrainian].
Denysenko S. N., Taraba I. O. (2012). Kod kul’tury i modelyuvannya diysnosti (na materiali frazeolohiyi). Mova i kul’tura. Vyp. №1 (Tom 15). Р. 11-15. [in Ukrainian].
Isayevych YA. D. (1997). Movnyy kod kul’tury. Kyyiv: Vyshcha shkola. 458 р. [in Ukrainian].
Kokhan, YA. O. (2021). Lohichni osnovy teoriyi kul’tury. Semiotychnyy analiz yavyshch kul’tury. K.: Instytut filosofiyi im. H.S. Skovorody. Р. 304-337. [in Ukrainian].
Krekoten’ V. I. (1963). Bayky v ukrayins’kiy literaturi XVII-XVIII st. K.: Vyd-vo AN URSR. 200 р. [in Ukrainian].
Makhova K. (2013). Antychni fabuly v davniy ukrayins’kiy literaturi. Naukovi pratsi. Literaturoznavstvo. Vyp. 212. T. 224. Mykolayiv. Р. 59-63. [in Ukrainian].
Manakin V. M. (2012). Mova i mizhkul’turna komunikatsiya. Kyyiv: Akademiya. 288 р. [in Ukrainian].
Savchenko L. V. (2014). Etnomakrokod dukhovnoyi kul’tury yak reprezentant frazeolohichnoyi kartyny svitu. Linhvistychni doslidzhennya. Vyp. 38. Р. 36-42. [in Ukrainian].
Selivanova O. O. (2011). Linhvistychna entsyklopediya. Poltava: Dovkillya. 844 р. [in Ukrainian].
Semiotychnyy analiz yavyshch kul’tury: monohrafiya (2021). [A. Vasyl’chenko, N. Vyatkina, O. Habovych, T. Hardashuk ta in.]. K.: Instytut filosofiyi im. H.S. Skovorody. 396 р. [in Ukrainian].
Sharmanova N. M. (2017). Dukhovnyy kod yak linhvokul’turnyy etalon natsiyi (na materiali paremiynykh klishe). Filolohichni studiyi. Vyp. 15. Р. 81-104. [in Ukrainian].
Shevchuk T.S. (2010). Na perekhresti epokh: antychna literatura v khudozhniy retseptsiyi Hryhoriya Skovorody. Izmayil: SMYL. 360 р. [in Ukrainian].
Shteynbuk F. (2007). Zasady tilesnoho mimetyzmu u tekstovykh stratehiyakh postmodernist·s’koyi literatury kintsya ХХ – pochatku ХХІ stolittya. K.: Pedahohichna presa. 292 р. [in Ukrainian].
Snitko O. S. (2008). Kody kul’tury u movniy ob’yektyvatsiyi diysnosti. Studia Linguistica. Kyyiv. Vyp. 1. Р. 115-121. [in Ukrainian].
Velykyy tlumachnyy slovnyk suchasnoyi ukrayins’koyi movy (2005). Kyyiv, Irpin’: Perun. 1728 р. [in Ukrainian].
Zborovs’ka N. (2006). Kod ukrayins’koyi literatury: Proekt psykhoistoriyi novitn’oyi ukrayins’koyi literatury. Kyyiv: Akademvydav. 504 р. [in Ukrainian].
