Дидактичні стратегії формування іноземної комунікативної компетентності магістрантів в контексті європейської інтеграції

Анотація

Метою статті є вивчення апробованих у педагогічній практиці дидактичних стратегій формування іншомовної комунікативної компетенції магістрантів. Стратегія надання наукових знань стосується професійної підготовки вчителя, який є дослідником у своїй галузі та має знання з психології та педагогіки. Стратегія встановлення зв’язку між навчанням і життям спрямована на відбір матеріалу для читання, письма, усного мовлення та аудіювання, орієнтованого на повсякденну і професійну діяльність. Реалізація стратегії, що вмотивує свідомість і діяльність, найбільш відповідає гуманістичному підходу, коли особистість здобувача вищої освіти знаходиться в центрі педагогічного процесу. Стратегія визначення індивідуального підходу фокусується на цінності особистої активності та результатах здобувачів. Стратегія забезпечення доступності навчання передбачає, перш за все, врахування початкового рівня сформованості іншомовної комунікативної компетенції для поступального руху її розвитку. Стратегія зосередження уваги на наочності при вивченні іноземної мови передбачає емпіричне пізнання: зорове, слухове сприйняття; пошукову діяльність; зіставному порівнянні рідної і іноземної мов, або порівняння соціокультурних явищ; орієнтацію на пропонований алгоритм, будь то довідкова граматична таблиця або робочий план з текстом, проектом. Стратегія створення емоційності означає відчування психологічної стабільність у процесі спілкування. Стратегія системного підходу в процесі вивчення іноземної мови має на увазі рух від простого до складного і систематичне закріплення і осмислення набутих знань, навичок і умінь. Стратегія зміцнення засвоєння знань характеризує більшою мірою не процедурну, а ефективну складову педагогічного процесу. Комунікативно-зорієнтована стратегія навчання реалізується у відповідності з певними соціальними ролями і комунікативними ситуаціями в умовах, максимально наближених до реальних. Стратегія організації діалогу культур сприяє виявленню подібностей і відмінностей в культурах рідної країни і країни мови, що вивчається, розкриттю іншої культурної реальності в порівнянні з власною.