Хронологія ольвійських «борисфенів». Supplementum

Анотація

Метою дослідження є другий етап побудови хронологічної схеми карбування «борисфенів» всіх груп, зокрема подолання деяких альтернативних варіантів просопографічної інтерпретації монограм, а також складних для просопографічної інтерпретації  монограм. 1. Подолана альтернатива в інтерпретації диферента № 3 ( ); вважаємо цей диферент пов’язаний з магістратом Θρασυδάμας Ἀρίστωνος, що був епонімом у 333 р. до Р. Х. 2. Подолана альтернатива в інтерпретації диферента № 4               ( ); цей диферент пов’язаний з магістратом на ім’я Πολύξενος τοῦ δεῖνος, він є батьком епоніма Ольвії 309 р. до Р. Х. Ἀθήναιος Πολυξένου. Введено до наукового обігу новий графічний варіант диференту № 4. До того ж виявлено й родове успадкування цього диференту – диферент № 66, що належав історичній особі на ім’я Πολύξενος τοῦ δεῖνος, батькові епоніма 214 р. до Р. Х. Ἱκέσιος Πολυξένου. 3. Запропонована просопографічна інтерпретація диференту № 6 ( ), як пов’язаного з особою, на ім’я Боспорих, що не була епонімом. 4. Запропонована просопографічна інтерпретація диференту , якій відсутній в таблиці П. О. Каришковського (Нечитайло, 2000: № 259; Анохин, 2011: № 307). Диферент розкривається ім’ям епоніма Ольвії 319 р. до Р. Х. Ἱκέσιος Σωκράτους. 5. До наукового обігу введено новий графічний різновид диференту № 10 ( ); втім, просопографічна інтерпретація його нами не виконана. 6. Запропонована просопографічна інтерпретація диференту № 11( ) як пов’язаного  з ім’ям магістрата та епоніма 315 р. до Р. Х.  Ἀρίστων Θεοκλέους. 7. Введено до наукового обігу новий варіант диференту №12, як пов’язаного з епонімом 325 р. до Р. Х. Διιστέφης Ἑστιαίου. 8. Запропоновано гіпотезу про родове успадкування диферентів №№ 13,14 ( ). Це є диференти №№ 75–77, що ймовірно належать магістрату – батькові епоніма 216 р. до Р. Х. Μένανδρος Ἑκατωνύμου. Щобільше, виявлено й родове успадкування диферентів № 75–77. 9. Новий графічний варіант диференту № 15 ( ) (раніше вважався таким, що не піддається читанню) дозволив запропонувати його читання ім’ям епоніма 309  р. до Р. Х. Ἀθήναιος Πολυξένου. 10. Введений до наукового обігу проф. В.М. Орликом новий різновид диференту № 26 ( ) отримав  інтерпретацію, як родове успадкування через покоління. Щобільше, знайдено ще одне родове успадкування цього диференту. 11. Отримали просопографічну інтерпретацію диференти № 36, 42 (ΔΙ, ΔΙ), як пов’язані з родом Діонісіїв; ці  диференти є родовим успадкуванням монетних легенд (ΔΙΟΝ, ΔΙΟ) IV ст. до Р. Х. 12. Знайдено родове успадкування диференту № 57 ( ), як належного історичній особі – епоніму 195 р. до Р. Х. Пантаклу Клеомбротову, що підтверджує раніше отримані відомості. 13. Запропонована просопографічна інтерпретація послідовно спрощуваної серії диферентів №№ 62,63, 64        ( ) як належних до жерця-епоніма Плейстрха з декрету на честь протогена. Раніше ци диференти традиційно вважались такими, що не підлягають читанню. 14. Запропонована просопографічна інтерпретація диференту № 65 ( ) як належного до жерця-епоніма Геродора з декрету на честь Протогена. Диферент№ 65 є родовим успадкуванням аналогічного диференту, відомого на дрібних монетах останньої чверті IV ст. до Р. Х. 15. Отже, отримано нові підтвердження того факту, що диференти (монограми, скорочення), як і родові імена, підпорядковані стійкої в античному суспільстві традиції родового успадкування.  Зокрема, йдеться про диференти №№ 4 та 66 ( ), що належать відповідно, магістратам на ім’я Поликсен, батькам епонімів Ольвії 309 та 214 рр. до Р. Х., відповідно, Ἀθήναιος Πολυξένου, Ἱκέσιος Πολυξένου. Також, диферент № 65 ( ), що належить батькові епоніма 214 р. до Р. Х. Στάφυλος Ἡροδώρου є родовим успадкуванням аналогічного диференту, присутнього на дрібних монетках 320-х рр. до Р. Х. та  належить батькові епонімів Ольвії 302 та 301 рр. до Р. Х., відповідно, Теодекта (Θεοδέκτης Ἡροδώρου) та Ленея (Λήναιος Ἡροδώρου) з роду Геродорів. 16. Надважливим підсумком виконаних досліджень, що виходить за рами нумізматичних студій є відкриття двох груп монетних диферентів (монограм): перша (з диферентами , , ΒΟΣΠΟΡΙ), що належить переважно відомим історичним особам, пов’язаним з епонімним каталогом IPE I² 201 останньої третини IV ст. до Р. Х. (перший стовпець) та друга (з диферентами         ,  , ΒΟΣ), яка є родовим успадкуванням першої групи й, також  належить до відомих історичних осіб, пов’язаних з епонімним каталогом IPE I² 201 близько середини III ст. до Р. Х. (другий стовпець). Зазначені групи диферентів трактуються однозначно та є яскравим підтвердженням діахронного характеру каталогу IPE I² 201. Наведена інформація може бути корисною для групи «консервативних» фахівців, зокрема відомого московського епіграфіста В. П. Яйленко, та/або дослідників, які досі «не визначилися» з характером цього каталогу.