Проблеми комплектування номенклатури Ізмаїльської області у повоєнний період

Анотація

Метою статті є вивчення кількісних та якісних характеристик номенклатури Ізмаїльської області в повоєнний період, зокрема – питомої ваги місцевих мешканців у її структурі. Головними джерелами дослідження цієї проблеми стали звіти обласної партійної організації, звіти відділу кадрів Ізмаїльського обкому КП(б)У та різні доповідні записки. Визначено, що після відновлення Ізмаїльської області радянська влада стикнулася зі значним дефіцитом кадрів: більша частина румунських чиновників, лікарів та вчителів покинули Південну Бессарабію. У перші роки після відновлення області кадрова політика радянської влади включала залучення та використання присланих з інших районів СРСР номенклатурних працівників. Також одразу після відновлення області значна кількість партійців була залучена з демобілізованих із Радянської армії. Питома вага місцевих мешканців на рівні номенклатури ЦК ВКП(б) та ЦК КП(б)У весь період існування області була незначною, з тенденцією до поступового збільшення їхньої питомої ваги. Дещо більшою була питома вага місцевих мешканців на рівні обласної номенклатури, проте вона майже не перевищувала 10%. Навпаки, значною була питома вага місцевих мешканців на рівні районної номенклатури, її питома вага коливалася від 20 до 60%. Окрема увага була приділена проблемі підбору номенклатурних працівників, а також заміні працівників, які не впоралися зі своєю роботою. Визначено, що радянській владі було складно дібрати професійних та відповідальних номенклатурних працівників весь період існування Ізмаїльської області. У цей час головними причинами змінюваності кадрів були негативні формулювання: як такі, що не впоралися з роботою; усунуто за порушення директив; відсторонено як таких, що скомпрометували себе. Ще однією проблемою в роботі кадрового відділу обкому було несвоєчасне затвердження номенклатурних кадрів у 1945-1946 рр., що було виправлено станом на 1 січня 1947.