Становище освіти в болгарських селах півдня МРСР в 1944 – 1954 рр.

Анотація

У статті розкрито складові комунізації освітньо-культурного життя в МРСР у повоєнний період. Досліджено яким чином вирішувалися проблеми відродження освіти в болгарських селах півдня МРСР. Проаналізовано вплив державної політики на здобуття освіти болгарською діаспорою. Актуальність роботи обґрунтована насамперед слабкою вивченістю проблематики, недостатнім уведенням у науковий обіг джерел, а також спробою проаналізувати досягнення болгарської діаспори на шляху до здобуття освіти окремо від інших національностей. Автор висвітлює позитивні зрушення в освітньому розвитку болгарської діаспори у повоєнний період. Розкриває специфіку здобуття освіти болгарським населенням за радянської влади та роль освіти у розвитку національної свідомості болгар. В дослідженні зазначається, що болгарська мова в повоєнний період залишилася у широкому вживанні тільки в побуті, навчання здійснювалося російською мовою. Однак це сприяло тому, що болгарська молодь стала конкурентноспроможною на вступних іспитах, а надалі змогла працювати і обіймати різноманітні посади не тільки в Молдові, а й за її межами. Крім того, у статті аналізується державна політика щодо етнічних меншин. Важливим наслідком державної політики у сфері освіти стало формування нової болгарської просвітницької інтелігенції, що не могло не вплинути на етнокультурний розвиток і збереження етнічної ідентичності болгарського населення краю. Зроблено висновок, що русифікація краю тривала, але вона не набувала таких жорстких форм, як при румунах. Правом на навчання користувалися всі верстви населення незалежно від національного складу. Владою виділялися кошти на розвиток освіти. Загальноосвітні школи відкривалися в усіх болгарських селах. Незважаючи на те, що навчання відбувалося російською мовою, учням не заборонялося спілкуватися рідною мовою. Завдяки тому, що навчання здійснювалося російською мовою, болгарська молодь стала конкурентноспроможною на вступних іспитах, вступала до середніх та вищих навчальних закладів, а в подальшому змогла працювати та обіймати різноманітні посади не тільки в Молдові, а й за її межами. Отже, стаття І.І.Татарко робить важливий внесок у вивчення найактуальніших проблем та питань історіографії Східної Європи – повоєнний період і політика Радянського Союзу по відношенню до етнічних меншин.