Шкільна освіта в Ізмаїльській області у 1946–1947 роках (за матеріалами газети Татарбунарського району «Знамя совєтов»)

Анотація

У перші повоєнні роки приєднання українського Придунав’я до Радянської України постала необхідність забезпечення здійснення освіти в умовах зруйнованої під час Другої світової війни інфраструктури краю. В регіоні було здійснено великий обсяг заходів, спрямованих на нормалізацію роботи шкіл, у т. ч. на ремонт будівель, облік дітей, пошук педагогічних кадрів. Незважаючи на деякі успіхи, загалом процес відновлення народної освіти був дуже складним. В Ізмаїльській області була запроваджена загальна обов’язкова безкоштовна освіта, введено роздільне навчання, встановлено початок навчання із семирічного віку. Крім цього, були затверджені єдині навчальні плани, програми та підручники. Ці зміни в організації навчального процесу були спрямовані на її інтеграцію в загальносоюзний освітній простір. Задля аналітичного огляду висвітлення стану середньої освіти на території Татарбунарського району було виокремлено основні напрями газетних статей, на які звертаємо увагу: конференції учителів, звітні публікації завідувача відділу народної освіти, становище матеріальної бази шкіл тощо. У школах організовувалась постійна робота щодо підвищення рівня успішності навчання. Органи народної освіти оцінювали ефективність роботи вчителя залежно від успішності учнів. Варто відзначити, що поступово збільшувалася кількість російськомовних шкіл в регіоні. Лише в Татарбунарського середньому учбовому закладі викладання предметів здійснювалося українською мовою. Чільне місце у навчальному процесі сільських шкіл області займала виховна робота. Класні керівники кожної чверті складали конкретні плани, спрямовані на всебічний розвиток та виховання дітей. Учні активно залучалися до громадсько-корисної роботи. Допомагаючи колгоспам збирати врожай та боротися зі шкідниками, фактично вони частково забезпечували школу продуктами харчування.