Афонська спадщина у становленні і розвитку українських монастирів

Анотація

У статті розглянуто питання афонського впливу на становлення і розвиток
українських монастирів протягом тисячолітнього періоду – від ІХ ст. до наших днів.
Афон і його спадщина відігравали виключно важливу роль у розвитку вітчизняної
духовності і культури в епоху Київської Русі, в часи піднесення національно-визвольної
боротьби українського народу в XVII ст. та існування Гетьманщини. Це вплинуло на
самобутність і неповторність національних релігійних і культурних традицій в Україні.
Афонське чернече життя було зразком для становлення українських монастирів: КиєвоПечерського, Святогірського, Почаївського, значної кількості козацьких. Окремі з них
стали центрами духовності, книжності і культури не лише українського, але й
міжнародного значення. Важливу роль для подальшого розвитку українського православ’я
мали зв’язки з Афоном українського козацтва, яке робило щедрі пожертвування на
монастирі Афону, здійснювало паломництва на Афон. Афон став центром становлення
визначних духовних діячів України. Духовно-культурні зв’язки зі Святою Горою Афон
сприяли активізації діяльності видатних українських афонітів: Паїсія Величковського,
Івана Вишенського, Іова Княгиницького, Афанасія Межигірського та багатьох інших.