Афонська спадщина у становленні і розвитку українських монастирів

  • Ліана Чорна Ізмаїльський державний гуманітарний університет
Ключові слова: Афон, свята гора, монастир, обитель, скит, ченці, православ'я, подвижництво, ісихазм.

Анотація

У статті розглянуто питання афонського впливу на становлення і розвиток
українських монастирів протягом тисячолітнього періоду – від ІХ ст. до наших днів.
Афон і його спадщина відігравали виключно важливу роль у розвитку вітчизняної
духовності і культури в епоху Київської Русі, в часи піднесення національно-визвольної
боротьби українського народу в XVII ст. та існування Гетьманщини. Це вплинуло на
самобутність і неповторність національних релігійних і культурних традицій в Україні.
Афонське чернече життя було зразком для становлення українських монастирів: КиєвоПечерського, Святогірського, Почаївського, значної кількості козацьких. Окремі з них
стали центрами духовності, книжності і культури не лише українського, але й
міжнародного значення. Важливу роль для подальшого розвитку українського православ’я
мали зв’язки з Афоном українського козацтва, яке робило щедрі пожертвування на
монастирі Афону, здійснювало паломництва на Афон. Афон став центром становлення
визначних духовних діячів України. Духовно-культурні зв’язки зі Святою Горою Афон
сприяли активізації діяльності видатних українських афонітів: Паїсія Величковського,
Івана Вишенського, Іова Княгиницького, Афанасія Межигірського та багатьох інших.

Опубліковано
2019-11-15
Як цитувати
Чорна, Л. (2019). Афонська спадщина у становленні і розвитку українських монастирів. Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету, (40), C. 215-227. вилучено із http://visnyk.idgu.edu.ua/index.php/nv/article/view/52