Формування засад сталого розвитку територіальних громад українського Придунав’я з часткою румуномовного населення: історико-географічна ретроспектива

Анотація

Інтенсивна фаза російської агресії зумовила нові проблеми та виклики для збереження якості життя населення регіонів України та сусідніх країн, призвела до трансформації умов життя населення та падіння його якості. З одного боку, практично була мінімізована робота Одеської групи портів і поглибилися соціо-гуманітарні проблеми в більшості регіонів, а з іншого боку, відбулося збільшення геоекономічної ролі Українського Придунав’я задля збереження та розвитку нашої держави. Сучасні несприятливі соціально-економічні та суспільно-політичні процеси в Україні відбуваються на тлі глобальних і регіональних криз. Найбільшого комплексного впливу зазнають прикордонні та прибережні території нашої держави, в тому числі й Українське Придунав’я. Компактне розселення населення переважно у великих моноетнічних населених пунктах, ендогамія, розвиток традиційних елементів матеріальної та духовної культури громад, стабільний соціально-економічний розвиток більшості населених пунктів зумовили низьку динаміку розселення румуномовних громад. Розробка стратегічних підходів до сталого розвитку територіальних громад потребує комплексного аналізу багатьох чинників: історико-географічної траєкторії заселення та господарського освоєння; природно-географічних характеристик території розселення; демографічних процесів; особливостей економічних та соціально-економічних і екологічних процесів; етнокультурного та духовного життя населення тощо. Румуномовне населення є важливим компонентом полікультурного соціо-економіко-екологічного організму Українського Придунав’я. В рамках безконфліктного життя в межах цього, одного з найбільш поліетнічного регіону нашої держави, представники цієї мовної спільноти зберегли матеріальну та духовну культуру і власну ідентичність. Після початку проведення адміністративно-територіальної реформи та децентралізації влади і повномасштабного російського вторгнення кардинально змінилися підходи до розвитку, забезпечення перспектив сталого розвитку. На перші позиції виходять питання безпеки, збереження людського потенціалу, та інституціональної підготовленості поселень до боротьби за ресурси.