Музеї як фактор збереження та популярізації історико-культурної спадщини національних меншин в Україні (на прикладі сіл Південної Бессарабії)

  • Ірина Татарко Дунайський інститут Національного, Університету «Одеська морська академія»
Ключові слова: музеї, Бессарабія, Одеська область, історико-культурна спадщина, національні меншини, гагаузи, болгари, албанці, молдавани, експозиція, музейні фонди

Анотація

Стаття присвячена музеям сіл Одещини, зокрема Південної Бессарабії, характеристиці їх основних музейних експозицій та фондів. Актуальність дослідження полягає у визначенні ролі музеїв у збереженні історико-культурної спадщини національних меншин в Україні. Визначено, що вирішальну роль у розвитку музейної справи відігравала місцева інтелігенція, а саме працівники сфери освіти. Охарактеризовано умови, в яких виникли та розвивалися перші музеї в селах Ізмаїльської області у 40-60-х рр. ХХ ст. Розглядаючи музеї як місця пам’яті, автор висвітлив процеси їх утворення в селах Каракурт, Виноградівка, Городнє, Червоноармійське, Болград, Суворове, Криничне та визначив їхню роль у конструюванні й поширенні радянської версії минулого Південної Бессарабії. З’ясовано, що в умовах посилення ідеологічного тиску музеї оновлювали експозиції та активізували масово-політичну роботу з населенням, виступаючи інструментами радянської політики в сфері культури. Ідеологічна складова діяльності музеїв простежувалася в тематиці виставок, лекцій та інших заходів, що дозволяло владі використовувати музеї в агітаційно-пропагандистській роботі. Водночас, як свідчать архівні матеріали, поряд з експозиціями пропагандистського спрямування дозволялося розміщувати експонати, які відображали історію та культуру національних меншин краю. Встановлено, що вже в 1950 – 1960-х рр. в болгарських селах Одещини, раніше за села інших етносів, які проживали в області, з’явились перші народні музеї. Під час вивчення сучасного стану музейної справи автор відвідав деякі музеї сіл Південної Бессарабії і наочно ознайомився з їх експозиціями. Під час дослідження, доведено, що найзмістовними та багатими на експозиції є історико-етнографічний музей села Червоноармійське (проживають гагаузи та болгари), історико-краєзнавчий села Городнє (болгари), народний етнографічний музей села Зоря (болгари) та музей села Виноградівка (гагаузи). Дуже цікавими виявилися 2 міні-музея села Жовтневе, в якому проживають різні національності: албанці, молдовани, гагаузи, болгари, українці, представники ромської національності тощо. Визначено провідну роль музеїв у збереженні та популяризації історико-культурної спадщини регіону. Висвітлено основні проблеми музейної галузі на сучасному етапі. Зроблено висновок, що музеї в селах Південної Бессарабії продовжують відігравати надзвичайно важливу роль не тільки у збереженні історичної пам’яті, але й у консолідації національних меншин в Україні, визначенні їх національної ідентифікації. Дбаючи про музеї, створюючи нові культурні інституції, національні меншини в Україні стали повноцінними громадянами, зайняли гідні ніші суспільства, але при цьому змогли зберегти свою національну самобутність, культуру та традиції. Усе це стало можливим завдяки їх єдності та наполегливій праці.

Посилання

Drozdov V. (2022). Muzeyi Izmayil’s’koyi oblasti yak instrumenty formuvannya ta poshyrennya radyans’koyi ofitsiynoyi pam’yati u pislyavoyennyy period. Naukovyy visnyk Izmayil’s’koho derzhavnoho humanitarnoho universytetu. Seriya «Istorychni nauky». Vip. 59. Izmayil: RVV IDHU. Р. 49-59. [in Ukrainian].

Vodinchar E. (2012). Muzeĭŭt kato myasto na kulturnata pamet na bŭlgarite v Besarabiya. V: Besarabskite bŭlgari v post·sŭvet·skoto prostranstvo. Sofiya: «Logis». Р. 166-186. [in Bulgarian].

Vodinchar E., Gergova Ĭ., Kazalarska S. (2016). Idealniyat muzeĭ na bŭlgarskiya prekhod. Vŭpros: Muzeyat i obshtestvoto prisŭstvat na predstavlenieto. Sofiya: Paradigma. Р. 240-255. [in Bulgarian].

Vodinchar E. (2021). Muzeĭŭt na diasporata v Besarabiya kato prostranstvo za vzaimodeĭstvie s minala. Vŭpros: Ne znaete. Sbornik s dokladi i statii. Sv. Zoya Mikova, Bekhrin Shopova. Plovdiv: Akademiya za muzikalno, tantsovo i izobrazitelno izkustvo «Prof. Asen Diamandiev». Р. 211-219. [in Bulgarian].

Munitsypal’ne pidpryyemstvo Izmayil’s’kyy arkhiv (dali-MPIA). MPIA F.R. 470, Op. 1, Spr. 22. 72 ark. [in Russian].

MPIA F.R. 470, Op. 1, Spr. 53, 120 ark.

MPIA F.R. 470, Op. 1, Spr. 59: 123 ark.

Petkova S. Selo Troyani, Bolgradski raĭon, Odeska oblast: memorial za minalto, kultura za vsichki dni. Bŭlgari ot Moldova i Ukraĭna – ezik, literatura, istoriya i obrazovanie. Sofiya, 2009. Р. 189-194. [in Bulgarian].

Prigarin A.A. (2002). Kubeĭ i Kubeĭ: bit i kultura na bŭlgarski i gagauzki v s. Chervonoarmeĭskoe, Bolgradski raĭon, Odeska oblast. A. A. Prigarin, T. V. Khorzhevskaya, T. A. Agafonova, A.I. Ganchev. Odesa: Mayak. 88 р. [in Bulgarian].

Chishiya: ocherki, istoriya i etnografiya bolgarskogo sela Gorodneye v Bessarabii (2003). Avtor. kolichestvo N.N. Chervenkov, A.V. Shabashov, L.V. Subotin i drugiye. Odessa. 412 р. [in Russian].

Опубліковано
2023-12-16
Як цитувати
Татарко , І. (2023). Музеї як фактор збереження та популярізації історико-культурної спадщини національних меншин в Україні (на прикладі сіл Південної Бессарабії). Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету, (63), С. 106-114. вилучено із http://visnyk.idgu.edu.ua/index.php/nv/article/view/800