Музеї як фактор збереження та популярізації історико-культурної спадщини національних меншин в Україні (на прикладі сіл Південної Бессарабії)

Анотація

Стаття присвячена музеям сіл Одещини, зокрема Південної Бессарабії, характеристиці їх основних музейних експозицій та фондів. Актуальність дослідження полягає у визначенні ролі музеїв у збереженні історико-культурної спадщини національних меншин в Україні. Визначено, що вирішальну роль у розвитку музейної справи відігравала місцева інтелігенція, а саме працівники сфери освіти. Охарактеризовано умови, в яких виникли та розвивалися перші музеї в селах Ізмаїльської області у 40-60-х рр. ХХ ст. Розглядаючи музеї як місця пам’яті, автор висвітлив процеси їх утворення в селах Каракурт, Виноградівка, Городнє, Червоноармійське, Болград, Суворове, Криничне та визначив їхню роль у конструюванні й поширенні радянської версії минулого Південної Бессарабії. З’ясовано, що в умовах посилення ідеологічного тиску музеї оновлювали експозиції та активізували масово-політичну роботу з населенням, виступаючи інструментами радянської політики в сфері культури. Ідеологічна складова діяльності музеїв простежувалася в тематиці виставок, лекцій та інших заходів, що дозволяло владі використовувати музеї в агітаційно-пропагандистській роботі. Водночас, як свідчать архівні матеріали, поряд з експозиціями пропагандистського спрямування дозволялося розміщувати експонати, які відображали історію та культуру національних меншин краю. Встановлено, що вже в 1950 – 1960-х рр. в болгарських селах Одещини, раніше за села інших етносів, які проживали в області, з’явились перші народні музеї. Під час вивчення сучасного стану музейної справи автор відвідав деякі музеї сіл Південної Бессарабії і наочно ознайомився з їх експозиціями. Під час дослідження, доведено, що найзмістовними та багатими на експозиції є історико-етнографічний музей села Червоноармійське (проживають гагаузи та болгари), історико-краєзнавчий села Городнє (болгари), народний етнографічний музей села Зоря (болгари) та музей села Виноградівка (гагаузи). Дуже цікавими виявилися 2 міні-музея села Жовтневе, в якому проживають різні національності: албанці, молдовани, гагаузи, болгари, українці, представники ромської національності тощо. Визначено провідну роль музеїв у збереженні та популяризації історико-культурної спадщини регіону. Висвітлено основні проблеми музейної галузі на сучасному етапі. Зроблено висновок, що музеї в селах Південної Бессарабії продовжують відігравати надзвичайно важливу роль не тільки у збереженні історичної пам’яті, але й у консолідації національних меншин в Україні, визначенні їх національної ідентифікації. Дбаючи про музеї, створюючи нові культурні інституції, національні меншини в Україні стали повноцінними громадянами, зайняли гідні ніші суспільства, але при цьому змогли зберегти свою національну самобутність, культуру та традиції. Усе це стало можливим завдяки їх єдності та наполегливій праці.