Археологічні пам’ятки золотоординського часу в степу Лівобережної Україні

Анотація

У статті представлена спроба зібрати та систематизувати наявні дані про археологічні пам’ятки золотоординського періоду виявлені та дослідженні на території степового Лівобережжя України. Дана робота не є повним переліком та аналізом усіх пам’яток залишених у цьому регіоні Золотою Ордою, як то окремі кочівницькі поховання або стоянки. Автор намагається через систематизацію та невелику характеристику визначних пам’яток започаткувати тенденцію до каталогізації та ретельного вивчення усієї спадщини цього періоду історії України. Це вкрай важливо, бо в сучасній археології України, попри намагання низки дослідників, не приділяється достатньої уваги Золотій Орді та тим паче, середньовічним кочівникам, що рясно увійшли до її складу. Після Монгольської навали і згодом, утворення Золотої Орди, уся територія степу України опинилась під контролем цієї держави. Степ Лівобережжя краще досліджений аніж території по ту сторону ріки, але і тут є великі прогалини. Наприклад, нижній Дніпро та Північно-Західне Подніпров’я досить добре вивчене, завдяки роботі археологів тут ми знаємо про такі визначні пам’ятки як Кінські води, Великі Кучугури, Білозерське, Кам’янське та Мамай-Сурка. В Херсонській області давно досліджується Тягинське городище. Також відомо про певну кількість поховальних пам’яток – як то кургани та ґрунтові могильники в яких виділяються саме золотоординські поховання. Але в Донецькій та Луганській областях, чималу територію яких займає саме степ, ми маємо набагато менше досліджених до 2014 року пам’яток, наприклад Маяцьке (Царино) городище, що було створено носіями салтово-маяцької культури, а через декілька століть стало золотоординським центром. Відомо, що деякі роботи проводились і на окупованих після 2014 року територіях, але ми не можемо їх верифікувати та використовувати. Щодо частини областей, які залишились під контролем України, там також не проводились дослідження за браком потрібних для цього інститутів.