Історичні особливості розвитку середовища болгарських етногеографічних формувань в українському Придунав’ї
Анотація
З точки зору суспільної географії етногеографічні комплекси, що сформувалися на конкретній території, необхідно розглядати з точки зору територіальної організації та просторової впорядкованості компонентів, що їх складають. Для можливості виділення етногеографічних комплексів крізь призму територіальної організації введено поняття «етногеографічна система» (ЕГС). ЕГС ‒ форма просторової організації етносів, що сформувалася на особливостях матеріальної і духовної культури, що характеризується своєрідністю історико-географічних передумов розвитку, розселення і відтворення населення, господарювання, перебігу соціальних, соціо-політичних та етнокультурних процесів. Концепція ЕГС передбачає розгляд територіальної організації кожного компонента як підсистеми, а їх цілісного поєднання як ЕГС. Мета дослідження – виявлення особливостей формування та розвитку етногеографічних систем українського Подунав’я. У статті запропонована багатошарова систематика територіальної організації ЕГС, межиріччя Дунаю та Дністра: місцева, поселенська, чагарникова, мікро- та макрорегіони, які відрізняються специфічними факторами, необхідними для збереження етнічної ідентичності. Середовище розвитку болгарських етногеографічних утворень в регіоні визначається несприятливими геодемографічними процесами, втратою значної кількості автохтонних елементів, насамперед матеріальної культури, високого рівня етнічної самоорганізації, багаторівневої самоідентифікації населення тощо. Запропоновані практичні аспекти виділення етногеографічних систем українського Подунав’я дотримуються європейського досвіду поділу регіонів, який ґрунтується на тому, що розглядається як складна багаторівнева система. Виділені ієрархічні типи ЕГС слід розглядати як цілісні природно-соціально-економічні системи, ефективне функціонування яких повинно забезпечити збереження матеріальної та духовної культури етнонаціональних груп. В умовах алохтонного розселення чинники сталого розвитку ЕГС чітко диференційовані.
