Мілітаризм у практиках і методах радянської преси у міжвоєнний період
Анотація
У статті аналізується роль партійно-радянської преси в мілітаризації суспільства 1920-1930-х років. Міжвоєнний період автор розглядає як час продовження безперервної війни більшовиків із українським суспільством, яке було деморалізованим тривалою виснажливою війною та революцією. Щоб зберегти здобуту владу та досягти своїх цілей у побудові соціалізму, більшовикам необхідно було мобілізувати і тримати суспільство під контролем. Радянська модернізація здійснювалася під гаслом створення «нового світу» і «нової людини». Автор вважає, що цей концепт був не конструктивістського характеру, а суто мобілізаційно-мілітарний: тримання в покорі людності у завойованому просторі. Більшовики повністю монополізували право на користування інформацією, ліквідували всі інші органи преси, екстраполювали норми військової цензури на всю пресу, перетворили її на триєдиний (агітатор – пропагандист – організатор, за Леніним) системно-оперативний мобілізаційний засіб своєї ідеології та політики. Легітимізація військового насильства проти мирного населення де-юре була здійснена під час «воєнного комунізму». Його підтримуванню де-факто у міжвоєнний час сприяла саме преса. Основним змістом діяльності преси була боротьба за мобілізацію людей на виконання цілей партії і держави. Засобами преси велася постійна і регулярна боротьба з внутрішніми і зовнішніми «ворогами» народу. Стосунки преси з режимом мали взаємозалежний і взаємообумовлений характер. Преса виступала діяльним чинником більшовизації та радянізації суспільства. Вона слугувала рекрутуванню і консолідації прихильників більшовицької ідеології та сприяла встановленню в Україні тоталітарної державної системи. Преса готувала радянське суспільство до розв’язання радянським режимом Другої світової війни
Посилання
Danylenko V.M. ta in. (2003). «Ukrainizatsiia» 1920–30-h rokiv: peredumovy, zdobutky, uroky [«Ukrainization» of the 1920s-30s: prerequisites, achievements, lessons]. Kyiv: In-t ist. Ukrainy NAN Ukrainy. 392 р. [іn Ukrainian].
Holquist P. (2002). Making War, Forging Revolution. Russias continuum of crisis, 1914–1921. Cambridge, Mass., London. 359 р. [in English].
Koliastruk O.A. (2003). Presa USRR v konteksti polityky ukrainizatsii (20-30-ti roky 20 st.) [The Press of the Ukrainian SSR in the context of the Ukrainianization policy (20-30s of the 20th century)]. Kharkiv: Rarytety Ukrainy. 324 p. [in Ukrainian].
Romaniuk M. (2000). Ukrainske presoznavstvo na porozi 20 st. [Ukrainian journalism at the threshold of the 21st century]. Lviv: Nauk.-doslid. tsentr periodyky. 110 p. [in Ukrainian]
Shevelov Yu. (1987). Ukrainska mova v pershii polovyni dvadtsiatoho stolittia (1900 – 1941). [The Ukrainian language in the first half of the twentieth century (1900-1941)]. Stan i status [Condition and status]. New-York: Suchasnist. 295 p. [in Ukrainian].
Sorokin P.A. (1925). The Sociology of Revolution. Philadelphia, J.B. Lippincott Co.Publ., 428 р. [in English].
Yunger E. (2022). Viina yak vnutrishnie perezhyvannia [War as an inner experience]. Pereklad z nim. Kyiv: Stylet i stylos. 136 p. [in Ukrainian].
