Специфіка рекреації української еміграції у міжвоєнній Чехословаччині (1921 ‒ 1939)

Анотація

Мета дослідження. Аналіз специфіки рекреації українських вихідців на теренах міжвоєнної Чехословаччини. Методологія дослідження спирається на принципи конкретно історичного, проблемно хронологічного підходів, об’єктивності та цілісності, а також на використання методів аналізу та синтезу. Наукова новизна полягає у відтворенні форм рекреації українського емігранта у міжвоєнній Чехословаччині, їх описі та аналізі. Висновки. Через труднощі емігрантського життя рекреація було саме тією необхідною умовою позбавленні від фізичного та морального виснаження. Опинившись в міжвоєнній Чехословаччині внаслідок програшу Національно визвольних змагань, українська еміграція (за загальними підрахунками – близько 20 000 осіб), через відсутність фінансів (капіталу) й свій соціальний зріз, в якому домінував селянський компонент, менш рухливий в соціальному плані (в еміграції робітники співвідносилися із селянами як 1:4,5), змушена була посісти найнижчі щаблі соціальної драбини. Саме ця обставина і визначила специфіку еміграційної рекреації, котра проявила себе в наступних формах: (безкоштовних або найдешевших) «культурних прогулянках» по дорозі з дому на роботу або навчання або з роботи чи навчання додому; відвідування тематичних або технічних виставок й театру; участь у різноманітних спортивних секціях; санаторне лікування; екскурсії.