Релігійно-територіальні громади Ізмаїльського та Томаровського цинутів Бессарабії на початку XIX століття

Анотація

У статті розглянуто питання церковного будівництва на придунайських землях, що увійшли до складу новоствореної у Бессарабії Кишинівської та Хотинської єпархії. Аналіз здійснено на основі масових церковних джерел - «Формулярних відомостях про священно та церковнослужителів та чоловічої статі дітей», що зберігаються в Комунальному закладі «Ізмаїльський архів». Автор зосередив свої зусилля на вивченні релігійно-територіальних громад, що функціонували на землях Ізмаїльського градоначальства та Томарівського цинута у 1810-х рр. Встановлено межі протопопії, а також церковних округів та релігійно-територіальних громад, що входили до їх складу. Розглянуто персоналії благочинних священиків, які керували церковними округами та правлячого протоієрея. Особливу увагу автор приділяє вивченню формування складу громад. Розглянуто процеси переходу приписних селищ із однієї громади до іншої. Встановлені селища, що вийшли з числа приписних населених пунктів та заснували свою самостійну церковно-територіальну громаду. Зроблено спробу встановити час заснування церковних громад відштовхуючись від дати спорудження та освячення сільських храмів. Розглянуто причини, які спонукали жителів населених пунктів заснувати окрему самостійну релігійно-територіальну громаду. Вказано також вимоги церковної влади до сільського суспільства. Відомості про громади, що існували у період 1815 та 1818 рр. зведені в окремі за роками таблиці. Вказані селища, в яких існували громади та їх назви, а також приписні селища, що входили до їх складу, якщо вони були. По кожному селище вказані дані про кількість господарств, а також про народонаселення, яке проживало в них, окремо чоловічого та жіночого. Автор приходить до висновку, що основна частина церковно-територіальних громад, що існували в Придунав’ї у 1810-х роках - спадщина Проілавської митрополичої єпархії. Дана коротка характеристика цієї церковної освіти та вказано її межі.