Організація соціальної комунікації між органами влади та місцевим населенням німецьких окупаційних зон України в 1941-1944 рр.

Анотація

У статті проаналізовано основні заходи, які покладалися в основу організованої німецькою владою окупаційних зон України соціальної комунікації з українським соціумом. Автор ідентифікує ці заходи в якості феномену соціально-комунікаційної діяльності, спрямованої на досягнення мети й завдань окупаційної політики. Ця діяльність направлялась на базові засади функціонування суспільства, його базових структур та інститутів. Завданням організованої соціальної комунікації між німецькою владою та місцевим соціумом був системний вплив на диференціацію конкретних учинків та поведінки соціальних груп місцевого населення, формування в них позитивного ставлення до системи нових соціальних та морально-етичних цінностей. На початковому етапі встановлення окупаційного режиму на роль репрезентантів інтересів українського народу претендували політичні та громадські організації, такі як: Українське державне правління, Українська Національна Рада у Львові та Києві. На роль єдиної в країні громадської організації претендував Український Крайовий Комітет у Львові, роль і значення якого було зведене до організації, яка займалась питаннями культурно-освітнього характеру, хоч, утім, значення його для українців регіону не слід применшувати. Масовою громадською організацією на початковому етапі окупації став Український Червоний Хрест, основним завданням якого була допомога військовополоненим. Проте з часом і ця громадська організація припинила свою роботу, а на її базі було створено комітети допомоги. З-під їх юрисдикції були виведені питання опікування військовополоненими, а їх осередки перетворилась на розрізнені, діючі в певних окупованих районах організації, які таки продовжували надавати різні форми допомоги нужденним та особам, які потребували громадської опіки. Активна соціальна комунікація між владою німецьких окупаційних зон України й місцевим населенням передбачала проведення масових зборів, відзначення нових свят, котрі пов’язувалися як із воєнними подіями, так і наслідками діяльності радянського режиму. Завзятий процес обміну інформацією між українським соціумом та німецькою владою проводився також за допомогою місцевої періодики, котра формувала власний образ «визволителя» з-під влади більшовицького режиму. Загалом це призводило до формування нової національної ідентичності українців. Заходи німецьких окупаційних властей консолідували українське суспільство та виправдовували соціальні трансформації. У такий спосіб фактично переформатовувалась історична пам’ять українців, конструювались маркери нової національної ідентичності.