Розвиток традицій та звичаїв українського населення у ХVIII – XIX ст: націєтворчий аспект

Анотація

У статті йдеться про висвітлення традицій, звичаїв та початків етикету різних
верств українського населення ХVІІІ–ХІХ століть в аспекті розкриття націотворчого
потенціалу українства. В обґрунтуванні шляхетних українознавчих нарисів французьких
дослідників Robert Paul, Le Robert de Poche та Daniel Morvan показано тогочасний побут
населення. Охарактеризовано особливості господарського шику еліти тогочасного
суспільства Галичини. Описано ментальний портрет української інтелігенції, який
уособлював сукупність традиції, звичаї та культурологічні тенденції різних верств
українського населення ХVІІІ–ХІХ століть. У зв’язку із цим, а також зважаючи на
недостатній рівень розкриття теми історії української етикетної культури
західноукраїнських земель кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ ст. в сучасній історіографії,
наукові розвідки в цій царині є актуальними для сьогодення.
Метою статті, спираючись на доробок попередників, широку джерельну базу і сучасні
методологічні підходи, є комплексне висвітлення традицій, звичаїв та початків етикету різних
верств українського населення доби ХVІІІ–ХІХ століть в аспекті розкриття націотворчого
потенціалу українства.
Наукова новизна полягає у встановленні особливостей передумов розвитку окремих
церемоніалів і протоколу в перетрактаціях нобілітету на територіях сучасної України,
що мали свою історико-хронологічну зумовленість у межах певних державних утворень,
локальних регіонів чи союзів; уточнено культуротворчі чинники розвитку традиції
етикетної культури світських заходів і прийомів доби ХVІІІ – ХІХ століть на землях
України; осмислено поліморфізм міжкультурного діалогу, ідей, комунікації між
представниками носіїв різних історичних культуротворчих анклавів на українських землях
у цей період.
Таким чином, досліджено, що в хронологічний період була розроблена досить
багатопланова система світської етикетної культури, пов’язана з колами
істеблішменту. Встановлено, що співвідношення рефлексій колишнього римсько-візантійського протоколу і церемоніалу, східних звичаїв і західноєвропейських з кінця
ХVІІІ – початку ХІХ ст. визначило перевагу шляхетного способу поводження та
шанування права недоторканності у багатосторонніх стосунках міждержавних і
«міжелітних» відносин.
Перспективи подальших досліджень полягають у розкритті освітянських
культурологічних тенденцій ментальності українського народу доби з кінця ХVІІІ –
початку ХІХ ст.