Регіональна ідентичність польської спільноти в соціально-політичному просторі Правобережної України наприкінці ХІХ – початку ХХ ст

Анотація

У статті проаналізовано становище польської спільноти Правобережної України
наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., що мала ознаки регіональної ідентичності в
соціально-політичному просторі Російської імперії. Регіональна єдність поляків
базувалася на національній, релігійній окремішності від більшості українського
православного населення Правобережжя та відрізнялася від політично-соціального
простору Королівства Польського, центрів Москви й Петрограда.
Католицька релігія виступала головним і об’єднуючим чинником усіх верств
польського населення впродовж усього ХІХ ст. Великі польські землевласники завдяки
своїй економічній могутності відігравали значну роль в суспільному житті. В умовах
буржуазної революції 1905 р. були створені і розпочали свою діяльність польські
політичні партії та громадські організації. Визначальним, об’єднуючим фактором у цей
період виступала національна ідентичність та регіональні інтереси. Так, селяни та
інтелігенція підтримали польських землевласників на виборах до Державної думи. Обрані
від Правобережжя польські депутати об’єдналися в окрему фракцію для представлення і
захисту інтересів краю.
Внаслідок демократичних перетворень після російської лютневої революції 1917 р.,
визнання українського народу господарем в Україні польська спільнота Правобережжя
утворила представницькі органи влади і об’єдналася для захисту своїх національних прав.
Більшовицький переворот 1917 р., завершення Першої світової війни, проголошення
незалежних української і польської держави виступили зовнішніми чинниками, що почали
руйнували регіональну ідентичність поляків Правобережної України. Внутрішніми
факторами такої руйнації виступили ідеологічні розбіжності польських політичних сил
та загострення соціальних конфліктів в умовах ліквідації приватної власності новою
владою. З утвердженням радянської влади і проведенням політики коренізації у 20-х рр.
певний час ідентичність поляків зберігалася в межах створеного у Волинській окрузі
Польського національного району. Однак, вона була підпорядкована комуністичній
ідеології і остаточно розпалася внаслідок політики репресій та депортацій у 30-х рр.
ХХ ст.