Пунктуаційна організація зображеної писемної комунікації

Анотація

У статті розглядаються особливості лінгвістичної організації писемного мовлення персонажів, зокрема його пунктуаційне оформлення. Мета статті – дослідити пунктуаційну насиченість, визначити дистрибуцію і частоту вживання знаків пунктуації в різних типах зображеного писемного мовлення, а саме в листах і щоденниках персонажів, які відрізняються своєю комунікативною спрямованістю.

В листах основним чинником, що впливає на пунктуаційну організацію писемного комунікативного твору, є фактор адресата. Розділові знаки у листах персонажів служать посиленню інформаційної значущості писемного тексту і досягненню адекватності сприйняття повідомлення.   

У прагматичній ситуації ведення щоденникових записів  виділяють два типи  автокомунікатівної діяльності. В рамках першої – записи будуються на синтаксисі внутрішнього мовлення: адресант в такій ситуації не піклується про механізм текстотворення і зовнішній облік щоденникових записів. При іншій стратегічній лінії діє так званий «фактор писемності», де передача дій – зовнішніх і внутрішніх – організовується комунікантом за законами письмового або усного, а не внутрішнього мовлення. Суб’єкт автокомунікації в цьому випадку прагне не тільки назвати те, що сталося, але і відобразити усі події якомога конкретніше, в деталях. Домінування в щоденниках «фактора писемності», як правило, супроводжується більшою частотністю вживання розділових знаків.

Результати проведеного дослідження свідчать про те, що дистрибуція та частотність вживання розділових знаків залежить від комунікативної спрямованості писемного мовлення персонажів і від прагматичної установки щоденникової діяльності.