Співзалежність як каталізатор міжособистісних конфліктів: історичний погляд

Анотація

У статті досліджується феномен співзалежності як один із ключових чинників формування міжособистісних конфліктів. Розглянуто історичну еволюцію поняття, починаючи з його виникнення в контексті лікування алкоголізму, до сучасного розуміння співзалежності як глибоко вкоріненого психоемоційного патерну. Аналізуються погляди провідних науковців (М. Бітті, П. Мелоді, К. Хорні, А. Лиманкіна та ін.) на механізми, симптоми та наслідки співзалежних відносин. Особлива увага приділяється поведінковим та емоційно-когнітивним проявам співзалежності, що призводять до деструктивних моделей взаємодії, зокрема потребі контролю, самозреченню, емоційній маніпуляції, ідеалізації партнера та стиранню особистісних меж. Запропоновано історичний аналіз проявів співзалежності в міжособистісних стосунках у різні епохи — від античності до сучасності — з акцентом на зміну соціокультурних контекстів і наслідків таких взаємозалежностей. Таким чином стаття демонструє, що співзалежність, маючи глибинне психологічне коріння, виступає каталізатором конфліктів і потребує комплексного міждисциплінарного вивчення.