Інтертекстуальні джерела творчості ізмаїльського поета Володимира Реви

Анотація

Предметом дослідження у статті є коло питань, пов’язаних з
інтертекстуальністю як іманентною ознакою поетики ізмаїльського митця слова
Володимира Реви. Його творче самовираження розглядається крізь призму культури. В
цьому зв’язку виявляються ресурси інтертекстуальності, з’ясовуються особливості
конструювання авторської картини світу шляхом художнього переосмислення та
переакцентування первинних смислів літературного, фольклорного та біблійного
дискурсів. У полі зору літературні джерела інтертексту, його форми (присвяти, імена,
мотиви) та функції. Обґрунтовується взаємодія культурних кодів В. Реви і Т. Шевченка,
виявляються перетини їх естетичних концепцій. Визначальним у творчій практиці поета
визнано біблійний інтертекст (епіграфи, опосередковані ремінісценції, алюзії, образи) як
конструент духовних основ його художнього мислення. У фокусі дослідницької уваги
фольклорні джерела інтертексту В. Реви. Аналізуються інтегральні й типодиференційні
ознаки традиційних образних структур, акцентується увага на стилізації як
найуживанішій поетом формі інтертексту-фольклоризму. На основі репрезентативного
художнього матеріалу зроблено висновок, що різні види інтертексту в загальній
концепції доробку Реви виконують ключову ідейно-естетичну функцію. Міжтекстові
співвідношення відчутно збагачують семантичне й естетичне сприйняття його поезії,
тому претендують на подальше фахове вивчення.