Землі нижнього Подунав’я як маргінальний простір в постмодерністському романі Крістофа Рансмайра «Останній світ»
Анотація
Мета цієї статті – простудіювати постмодерністську інтерпретацію топосу Нижнього Подунав’я як маргінального простору в контексті міфопоетичної історії перебування на цих землях опального давньоримського поета Овідія впродовж 9-17 років нашої ери. До завдань розвідки входить опис ландшафту Нижньодунайської низовини на початку нової ери та людей, що її населяли з точки зору сприйняття подій Овідієм та у фантасмагоричній площині роману Крістофа Рансмайра. Об'єктом дослідження є роман Крістофа Рансмайра «Останній світ» (1988) і збірка Овідія «Скорботні елегії», написана під час заслання в м. Томи. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю проаналізувати, як переломилася в постмодерністській картині світу всесвітньовідома історія вигнання блискучого придворного поета Овідія на землі Нижнього Дунаю, які він схарактеризував як «римський рубіж біля лівого берега Понта», «межа крижана крайнього кола землі». Постмодерністський роман Крістофа Рансмайра «Останній світ» не лише привертає увагу до цього специфічного географічного регіону, але й відкриває нові шляхи для розуміння взаємозв'язків між простором, історією та культурою в постмодерністській літературі. Літературний постмодернізм побудований на стратегії деконструкції усталених смислів, гри з текстами й інтертекстуальності. Рансмайр майстерно інтегрує ці елементи, використовуючи землі Нижньодунайської низовини як сцену для розгортання складних наративних структур і переплетення різних історичних і культурних пластів. Це дозволяє читачеві побачити нові аспекти взаємодії між реальним і вигаданим світом. Долі решти трьох історичних прототипів персонажів «Останнього світу» (Овідій, Піфагор, Котта) мають одну спільну характеристику: всі вони стали жертвами людей, наділених необмеженою владою. Таким чином, протистояння творчої особистості деспотії також осмислюється як своєрідний «вічний» стан людства. Образи ожилих героїв «Метаморфоз» доповнюють картини деградації та запустіння як ілюстрація ідеї морального занепаду цивілізації. Окрему увагу авторка приділила представленому в романі концепту «пам'яті залізного міста», у парадигмі якого письменник реанімує найогидніші за ницістю людські вчинки з міфологічних історій, географічно близьких до античних Том. Ідея динамічності розвитку світу, втілена у формулі Піфагора-Овідія «не зберігає ніщо незмінним свого вигляду», дихотомічним чином трансформується в концепцію парадигматичності історії, ідею вічного повернення і повторюваності. Спроба міфологізації соціуму призводить до виокремлення бінарних міфологічних констант, що визначають розвиток світу: кохання і зрада, помста і прощення, духовне зубожіння і порив творчої думки, торжество деспотичних режимів і протистояння їм творчої особистості.
Посилання
Foucault M. (2005). The order of Things: An Archaeology of the Human Sciences. Taylor and Francis e-Library. 449 р. [in Englisn].
Ilʹyina T. A. (2008). Roman Kristofa Ransmayra «Ostanniy svit» yak vziretsʹ literatury postmodernizmu. Filolohichni studiyi: Naukovyy visnyk Kryvorizʹkoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu. №1. С. 78–81. [in Ukrainian].
Likhomanova N. O. (1999). Metamorfozy motyvu poshuku v romani Kristofa Ransmayra «Ostanniy svit». Naukovyy visnyk Chernivetsʹkoho universytetu. Hermansʹka filolohiya. Chernivtsi: Ruta. Vyp. 68. Р. 27-34. [in Ukrainian].
Nenʹko I. YA.(2002). Vidobrazhayuchy zhyttya yak khaos… (Pro zumovlenistʹ ideynoho zmistu ta poetyky romanu K. Ransmayra «Ostanniy svit» postmodernist·sʹkoyu svitohlyadnoyu pozytsiyeyu yoho avtora). Vsesvitnya literatura v serednikh navchalʹnykh zakladakh Ukrayiny. № 5-6. Р. 109-110. [in Ukrainian].
Nethersole R. (1990). Marginal Topologies: Space in Christoph Ransmayr's «Die Schrecken des Eises und der Finsternis». Modern Austrian Literature. Vol. 23, No. 3/4, Special Issue: The Current Literary Scene in Austria. Р. 35-153. [in Englisn].
Ovidius N. P. T. The Latin Library. [in Englisn]. URL: http://www.thelatinlibrary.com/ovid.html
Ransmayr K. (1994). Ostanniy svit. Kyyiv: Osnovy. 206 р. [in Ukrainian].
Ransmayr K. (2008). «Navitʹ yakshcho khtosʹ zasnuv pid chas chytannya, ya vvazhayu tse normalʹnym» (intervʺyu). Profilʹ. № 22 (41). [in Ukrainian].
Schaub C. (2018). Re-Imagining the World in an Era of Globalization: Christoph Ransmayr’s Atlas eines ängstlichen Mannes. Monatshefte. Vol. 110, Issue 1. Р. 93-109. [in Englisn].
Zatonsʹkyy D. (1998). Metamorfozy Ovidiya Nazona, abo Zamakh na rukhomyy chas (K. Ransmayr «Ostanniy svit». Vikno v svit: naukovi doslidzhennya. № 2. Р. 141-160. [in Ukrainian].
