Масове перейменування населених пунктів Ізмаїльської області в 1945 р. як метод організованого забуття

Анотація

Стаття присвячена дослідженню масового перейменування населених пунктів Ізмаїльської області в 1945 р., яке розглядається як один із інструментів політики організованого забуття, що була реалізована сталінським режимом. Масштабна кампанія з перейменувань, яка охопила в 1945–1946 р. усю територію УРСР, в Ізмаїльській області мала особливі характеристики, які стали об’єктом дослідницької уваги. Порівнюючи пропозиції Ізмаїльського облвиконкому з указом Верховної Ради УРСР про перейменування населених пунктів, автор визначив основні критерії, якими керувалися радянські органи влади при зміні назв поселень, розглянув причини, через які деякі назви залишалися незмінними, виявив відмінності у підходах до номінації місцевої та центральної влади, а також виділив ідеологічні назви, які були відхилені в процесі розгляду пропозицій. Семантичний аналіз радянських ойконімів дав змогу визначити основні групи нових найменувань, а кількісний аналіз – з’ясувати пріоритети радянської номінаційної політики в області. Отримані результати дають підстави дійти висновку, що сталінський режим прагнув стерти зв’язок з історичним минулим, відокремлюючи регіон від його багатонаціональної спадщини, відображеної в топонімічному різноманітті. Об’єктами деномінації стали іншомовні назви поселень, що склалися історично в процесі колонізації регіону наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. Укладаючи пропозиції щодо зміни назв, місцева влада здебільшого не намагалася з’ясувати походження ойконіма та пропонувала нові назви, що мали штучний і заідеологізований характер. Натомість для номінаційної політики центральної влади було характерне прагнення уникнути концентрації ідеологічних назв, а також часткове використання найменувань, що були семантично близькими до попередніх іншомовних назв. Водночас більшість радянських ойконімів носили штучний нейтральний характер, що свідчить про намір влади створити однорідний топонімічний простір для формуванню нової, уніфікованої колективної пам’яті. Результати цього дослідження можуть бути корисними для розуміння механізмів політики пам’яті в період пізнього сталінізму, а також наслідків цієї політики для регіональної ідентичності та історичної свідомості мешканців півдня Одещини.