Німецькі учителі у вирі політичних репресій

Анотація

Мета даного дослідження на основі архівно-кримінальних справ репресованих освітян, нормативно-розпорядчих документів керівництва радянської України та СРСР, виокремити та проаналізувати основні форми та специфіку політичних переслідувань і репресій проти німецьких учителів України доби «Великого терору», як однієї з важливих соціально-професійних та національних груп населення українського суспільства. Методологія дослідження використовуючи парадигмальний підхід спирається на принципах об’єктивності, системності, історизму, діалектики та міждисциплінарності. Що дозволяє застосовувати як історичні, так і історико-педагогічні методи (контент - аналіз, метабіографічний та інші). Наукова новизна дослідження полягає в тому, щоб ґрунтуючись на широке коло архівних документів проаналізувати механізм фальсифікацій справ репресованих німецьких учителів з боку співробітників НКВС, а також специфіку звинувачень учителів, наприклад у так званому «шпигунстві» чи «контрреволюційній діяльності». Висновки дослідження демонструють, що політичні переслідування та репресії німецьких учителів, як однієї з важливих соціально-професійних та національних груп у процесі становлення сталінського режиму, були абсолютно абсурдними та злочинними з боку радянської влади. Вивчення так званої «контрреволюційної» чи «шпигунської» діяльності звинувачених учителів дає змогу з’ясувати механізми політичних репресій, їх специфіку і особливості по відношенню до етнічних німців. У той же час, педагоги завжди були важливою соціально-професійною групою населення, і слугували інструментом в системі ідеологічно-політичної пропаганди, та водночас відчували на собі «політичну недовіру» з боку радянської влади, що і спостерігали на собі німецькі учителі. Формулювання таких звинувачень стають яскравим прикладом фальсифікувань з боку співробітників НКВС, які заради виконання владних наказів і розпоряджень використовували різноманітні репресивні і бюрократичні методи і засоби. І одним з продуктивних способів виконати планові показники спецоперацій з репресування громадян стає метод створення неіснуючих «контрреволюційних організацій», де педагогам відводилась провідна роль.