Нетрадиційні інструменти культурної дипломатії доби Київської Русі

Анотація

В статті проаналізовані роль та значення нетрадиційних засобів культурної дипломатії в добу Київської Русі. Обстоюється точка зору про те, що останнім часом культура, її матеріальні та нематеріальні здобутки, перетворюються на національне надбання, стають засобами ідентифікації нації. За допомогою культури вибудовуються державні пріоритети во внутрішній та зовнішній політиці, започатковуються міжнародні ініціативи, зміцнюються зв’язки. Останніми роками спостерігається збільшення значення застосування «м’якої сили» на сучасній міжнародній арені та відмова від військових методів відстоювання геополітичних інтересів. Військова агресія стає невиправданою та протиправною, тягне за собою політичну та економічну відповідальність у вигляді накладення міжнародних санкцій та суспільного осуду, розгляду справ про порушення принципів міжнародного права та прав людини міжнародним трибуналом. В вказаному контексті інструментарій, засоби культурної дипломатії все більше привертають увагу міжнародної спільноти, науковців та практиків, а дослідження її історичного розвитку сприяють більшому розумінню її природи та пошуку нових форм і способів формування сучасних дипломатичних традицій як окремої країни, так і взагалі дипломатії Новітнього часу. З метою виокремлення нетрадиційних інструментів культурної дипломатії Київської Русі, в статті проведений аналіз поняття «культурна дипломатія», «дипломатія», приділяється увага історичному розвитку форм зовнішніх зносин даного періоду. Проведене дослідження надало змогу виокремити укладення династичних шлюбів та запровадження християнства в Київській Русі в якості засобів культурної дипломатії, інструментів «м’якої сили» вказаного періоду. Велика кількість династичних шлюбів періоду князівства Володимира Великого та Ярослава Мудрого, прийняття християнства створили сприятливі умова для піднесення могутності Київської Русі на міжнародній арені, зміцнили її міжнародне становище, стали поштовхом для розвитку культури всередині країни та розповсюдження об’єктів її надбання закордоном.