Фінансові обмеження у Російській імперії під час Першої світової війни для інвесторів німецького, австрійського, угорського, турецького та болгарського підданства, які проживали на українських землях

Анотація

Російська імперія, вступивши у Першу світову війну, мала слабку фінансову систему, недорозвинену правову систему та сумнівну економічну міць, що перебувала у тотальній залежності від іноземного капіталу, який потужно влився в її економіку з европейських країн (Німеччини, Великої Британії, Франції, Бельгії, Австро-Угорщини, Туреччини тощо) у період бурхливого розвитку промисловості наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Значне місце в цих фінансових потоках займали ресурси підприємницьких структур протиборчих країн блоку Центральних держав, які вели бізнес безпосередньо у Російській імперії. Отож, мета нашої статті полягає у розглядові механізму застосування російським урядом фінансових та економічних обмежень до інвесторів німецького, австрійського, угорського, турецького та болгарського підданства, які здійснювали свою діяльність в українських губерніях під час Першої світової війни. Встановлено, що головні напрямки економічної та фінансової розправи з інвесторами країн блоку Центральних держав були спрямовані на формування критично несприятливих умов для господарювання: дискримінаційне оподаткування, припинення кредитування, обмеження розрахункових та господарчих операцій, відмова у захисті власних прав у суді тощо. Як наслідок, такі підприємства припиняли свою діяльність. Звернуто увагу на те, що в окремих галузях економіки та видах підприємницької діяльності були підприємства, у котрих був зацікавлений російський уряд через неможливість заміщення певних видів продукції (у т. ч. необхідних для оборонної промисловості) і які заносилися до спеціальних переліків з призначенням на них урядових наглядачів. Водночас для підданих країн блоку Центральних держав, котрі були засновниками акціонерних товариств та товариств на віру, створювалися такі умови, які змушували їх відмовитися від прав власності чи передати права на управління третім особам, які мали російське підданство. Автором наведено список підприємств Наддіпрянської України, засновниками яких були німецькі, австрійські та угорські піддані і для яких було призначено урядових інспекторів (станом на 1 жовтня 1915 р.). Така вибірка дозволила визначити регіональне місцезнаходження таких підприємств та проаналізувати відповідні види діяльності, які мали важливе значення для імперської економіки. Опираючись на історичний досвід, доведено, що успішний бізнес іноземців у росії неможливий і нині не лише через попрання правових основ приватної власності, а й через традиційну надмірну агресивність самої політичної та економічної системи, яка формувалися сторіччями у цій країні. Вкладати інвестиції в російську економіку – це надзвичайно ризикова справа, адже країна, яка постійно прагне війни, невпинно підживлює державний націоналізм (у т. ч. й в економічній сфері), повністю ігнорує норми міжнародного права, не може забезпечити довготривалий сприятливий інвестиційний клімат для успішного розміщення іноземного капіталу у межах власної економіки.