Реальні та цифрові епіграфічні джерела Ольвії

Анотація

Мета статті – дослідити деякі закономірності співвідношення реальної та цифрової складової історичних джерел, зокрема, на прикладі власного досвіду роботи з епіграфічними джерелами, що походять з однієї з найзначніших давньогрецьких колоній Північного Причорномор’я – Ольвії. Висновки. Наукова новизна. 1. На сьогодення існують майже всі цифрові видання пам’яток лапідарного архіву Ольвії. Втім, необхідність реалізації проекту IOSPE 3 визначається потребою привести опис та дослідження наявних пам’яток до єдиних сучасних вимог. Принцип автопсії, що використовується у проекті, на мій погляд, є обов’язковою вимогою до процесу оцифрування будь-яких інших, зокрема, епіграфічних джерел. На прикладі цифровізації лапідарної епіграфіки Ольвії виразно постає обов’язкова вимога: всі джерела, що підлягають цифровізації незалежно від часу їхнього винайдення, повинні бути досліджені та описані за допомогою єдиних принципів та методик. 2. Значно гіршою виглядає ситуація як із реальними дослідженнями лапідарної палеографії Ольвії, так і їхнім відповідним відображенням у цифровому форматі. Але, реальні проблеми розвитку лапідарної палеографії Ольвії, зокрема, всеосяжний суб’єктивізм у прийнятті рішень про палеографічне датування, можуть бути вирішені за допомогою лише сучасних цифрових технологій; подальший розвиток лапідарної палеографії Ольвії неможливий без застосування віртуальних цифрових моделей. 3. Явним лідером у застосуванні цифрових технологій в нумізматиці є українська школа під керівництвом В.М. Орлика. За короткий термін отримав світове визнання науковий збірник UNA. У руслі завдання цієї статті наголошую на існуванні програмного забезпечення, яке здатне виявляти сторонні втручання у монетне поле, тобто цифровізація стає інструментом захисту оригінальних властивостей реального історичного джерела. Такий підхід є перспективним і для інших історичних джерел. Досягнення у цифровому форматі щодо нумізматичної епіграфіки Ольвії, які безпосередньо стосуються моїх досліджень знаходяться на початковому етапі; це пояснюється складністю інтерпретації монетних монограм та скорочень. 4. На думку провідних дослідників керамічної епіграфіки Ольвії побудова її повного цифрового архіву є нездійсненною задачею внаслідок розпорошеності тисяч реальних пам’яток по різним музеям, втраті контексту та, подекуди, й самих пам’яток тощо. 5. Перша спроба оцифрування архіву магічної епіграфіки Ольвії, на мій погляд, має суттєві недоліки. Цифрова платформа ольвійських магічних написів не повинна обмежуватися філологічним аналізом та ономастикою, необхідний просопографічний та історичний аналіз тощо. Цифрова платформа має бути пристосована до наповнення її новими магічними пам’ятками в міру їхнього надходження з реального наукового обігу; ця вимога, вочевидь, є універсальною. 6. Оцифрування нового напряму – ольвійської просопографії – знаходиться у стадії формування. 7. Оцифровані історичні джерела повинні бути опубліковані у вигляді, який дозволяє постійно його актуалізувати; це універсальний принцип; втім не претендую на його оригінальність 8. Поточною проблемою оцифрування, зокрема, різнорідних епіграфічних джерел Ольвії є наявність достатньо великої кількості артефактів, що зберігаються у приватних збірках, походять із несанкціонованих розкопувань, втратили контекст знахідки та взагалі є недосяжними для дослідників. На жаль ця проблема не вирішується зусиллями виключно вчених. Маємо лише окремі приклади, коли колекціонери звертаються до вчених зі своїми артефактами. 9. Отже, віртуальний світ ольвійської епіграфіки здебільшого успадкував ті ж самі проблеми, які притаманні і реальному світові.