Семантика та прагматика українського музичного фольклору: етнокультурний контекст

Анотація

У статті виявляється актуальність дискурсу про семантику і прагматику музичного фольклору у етнічно-культурному контексті, який обумовлений реальними потребами суспільства у гуманізації соціокультурного простору, що неможливо без формування нового стилю мислення, світорозуміння та власне духовної діяльності. Доведено, що цьому сприяє музичний фольклор, за допомогою якого формувалися уявлення людини про світ, навколишню дійсність, система сприйняття образів, мова, вірування, знання та вміння, традиції, звичаї, форми трудового та суспільного життя. Автор у даній статті висловлює думку про те, що втрата смислових форм та ціннісних домінант музичного фольклору спричиняє розпад прийнятих в етнічній традиції духовно-моральних засад і норм поведінки, етнокультурних синхронних та діахронічних зв’язків, ослаблення почуття національної гідності, національної самосвідомості, культурної ідентичності, що сьогодні виявляється однією з найважливіших проблем у суспільному світосприйнятті. Ця обставина актуалізує необхідність подолання інерційності наукових досліджень у сфері духовної культури, у тому числі ‒ музичного фольклору, народної творчості, що спонукає вивчати їх не як зведення застиглих художніх форм народної музики, а як антропологічний, соціальний, культурний феномен, наділений нескінченним креативним потенціалом, який, як і раніше, грає ключову, об’єднуючу роль, сприяючи зближенню, взаєморозумінню між людьми, утвердженню принципів згоди та толерантності у суспільстві, будучи сполучною ланкою духовного та практичного досвіду поколінь, основою формування духовно-моральної особистості нової епохи. Це, безсумнівно, сприятиме усвідомленню своїх етнокультурних, ментальних основ, осягнення вольових, моральних, естетичних та інтелектуальних здібностей людини, пізнання її сутності, пояснення діалектики відносин «Людина – світ» крізь призму етнічно-культурного контексту музичної системи.