Суспільно-політична ситуація на півдні україни та її вплив на перехід Ю. Тютюнника на бік військ УНР

Анотація

У статті проаналізовано причини зростання соціальної напруги в Україні загалом та у її південних регіонах, зокрема, весною 1919 р. Сучасники досліджуваних подій виділяли наступні військово-політичні центри, які вели боротьбу за поширення свого впливу як на всій території України, так і в межах окремих адміністративно-територіальних утворень. Зокрема, виділяли підрозділи Червоної армії, керівництво якими здійснював український радянський уряд під головуванням Х. Раковського, білогвардійські формування, позиції яких були сильними на півдні України, підрозділи країн Антанти, загони самостійницької орієнтації, в окремих населених пунктах загони самооборони тощо. Аналізуючи взятий нами для проведення дослідження комплекс джерел і наукової літератури, ми можемо дійти висновку, що саме після звільнення Півдня України та зменшення загрози реставрації попереднього режиму, стало відчутним розходження між декларативними лівими заявами, що лунали і з Москви, і від діячів українського радянського уряду та практикою здійснення державної політики. Оскільки найбільш активна складова українського повстанського руху – українське селянство не лише не отримало, у повній мірі, обіцяної землі, але й зіткнулося із забороною, із зими 1919 р., отримати у власність землі та майно розвинутих господарств, яке відразу передавалося у державну власність для організації колективних господарств. Політика стягнення продрозверстки теж викликала значну кількість нарікань через жорсткість її проведення. Проблеми з товарно-грошовим обігом негативно впливали на матеріальний стан робітництва у містах, обумовлюючи нестачу найнеобхідніших продуктів харчування. Частини Никифора Григор’єва, що виступили основною ударною силою під час встановлення контролю над Півднем України, отримували від своїх рідних інформацію про реальну поведінку представників радянської влади у них вдома. Саме перебування підрозділів отамана вдома на відпочинку, стало тим каталізатором, що прискорив розрив Н. Григор’єва та його оточення з радянською владою та спричинив збройний виступ і встановлення контролю над великою частиною України. Ми прийшли до висновку, що ці та інші чинники й спричинили, як сам виступ отамана проти радянської влади, так і залишення його начальником штабу Ю. Тютюнником, який, здійснивши, на чолі маневрової групи, рейд, на Київщині приєднався до військ УНР на чолі із Головним отаманом С. Петлюрою.