Колірні епітети в мовотворчості В. Виходцева

Анотація

У статті зроблено спробу дослідити особливості семантичної диференціації колірних епітетів, описати їх стилістичні особливості у мовотворчості бессарабського поета В. Виходцева. Значеннєва структура колірних прикметників виконує у художньому тексті різні функції: смислову, описову, естетичну, декоративну, експресивну, символічну тощо. В. Виходцев активно використовував хроматичні епітети для відтворення пейзажів, детальних описів природи і портретних характеристик. Серед домінантних у його віршах – епітети з прикметниками білий та зелений. У зображеннях зовнішності людей чи в описах природи колірні прикметникові епітети у своїй структурі містять сему порівняння. Тож, сполука епітетний прикметник + іменник становлять собою метафору, таким чином у віршовому контексті виникає експресія. Епітетні хроматичні сполуки В. Виходцев часто утворював шляхом уведення загальномовних порівнянь у метафоричну ад’єктивно-субстантивну конструкцію. Особливістю ідіостилю автора є поетичні синоніми, що виникли завдяки поєднанню в одному метафоризованому контексті хроматичних епітетів на позначення конкретних і абстрактних понять. Відзначимо, що художньо осмислені колірні прикметники можуть набувати багатозначності. На основі їх тропеїчних значень постають образи, деякі з них набувають символічності в лінгвокультурі загалом і в ідіостилі автора зокрема. Основу семантичного обсягу колірних прикметників становлять значення назв предметів, котрі є носіями відповідного кольору. Загальновідомо, що завдяки асоціаціям відбуваються трансформації значень колірних словосполучень типу зелені очі / зелена казка; біла хата / біле видиво протиріч. Отже, хроматичні епітети – це поліфункційні образні мовні засоби, зокрема в ідіостилі В. Виходцева, їм притаманна висока активність слововжитку, зумовлена розгалуженими семантико-стилістичними можливостями.