Антропонімійне позначення другорядних персонажів та згадуваних осіб у романі Григорія Тютюнника «Вир»

Анотація

У статті представлено вивчення антропонімного позначення другорядних персонажів та згадуваних осіб у романі Г. Тютюнника «Вир», зокрема структурні особливості, граматичні форми антропонімів, прізвиськові способи іменування персонажів, що актуалізуються у тексті художнього твору. Охарактеризовано іменування персонажів, які автор добирає залежно від особливостей їх характеру. Кожне характеристичне прізвище опосередковано увиразнює якусь суттєву рису характеру героя: Денис Кошара, Марко Дудочка, Сергій Золотаренко, Павло Гречаний та ін. Доведено, що семантика таких онімів не несе у собі прямої характеристики персонажа, а містить приховані, зашифровані асоціації оцінного плану. Визначено, що у романі Г. Тютюнника «Вир» зустрічається чимало імен, посередньо мотивованих соціальною сферою, мовленнєвим узусом, національним колоритом, історичними нормами особового та прізвищевого іменника. До таких належать: Гаврило Вихор, Улас Хомутенко, Микита Чугай та ін. Аналіз прізвищевих назв засвідчив, що тільки прізвищами Г. Тютюнник називає військових, службовців, музикантів. Створені автором прізвища сприймаються як природні, як складова частина реального українського ономастикону: Голобородько, Зозуля, Корнієнко, Овчаренко, Прокопчук та ін. Серед нейтральних прізвищ письменник використовує й прізвищеві назви з виразною експресією, що є результатом авторської ім’ятворчості: Негуляйвітренко, Забийперекиньворота, Вирвикишка. Згадуваним особам автор відводить незначне місце у тексті, позбавляє їх мовленнєвої характеристики, однак він намагається дібрати такий антропонім, який має впадати у вічі, запам’ятатись читачеві (Грицько Притика). Вивчення антропонімів для позначення другорядних персонажів у романі Г. Тютюнника «Вир» переконує, що автор майстерно вибудував ономастичний простір твору, відшукавши особливі барви ономастичного письма, що відповідають вимогам жанру, манері розповіді, загальному спрямуванню художнього тексту. Проведене дослідження накреслює подальші аспекти вивчення ономастичного матеріалу в творі Г. Тютюнника, зіставлення його ономаписьма з ономатворчістю інших митців красного письменства.